Різновиди опалювальних котлів

Твердопаливні котли використовуються для опалення та організації постачання гарячої води в заміських будинках, підприємствах, сільськогосподарських виробництвах та інших приміщеннях, де немає можливості використовувати альтернативні різновиди палива. Моделей такого обладнання існує багато: вугільні, дров’яні, пелетні, біопаливні тощо. Найкращими представниками є котли від виробника Дозамех (Україна). Повний перелік їхніх моделей можна побачити за вказаним лінком, а далі розглянемо загальну класифікацію твердопаливних пічок.

Класичні твердопаливні котли

Завдяки мінімальній кількості електронних компонентів, вважаються дуже надійними. Також через це вони рідко потребують ремонту чи складного обслуговування. Максимально нагадують звичайну пічку. Сировина завантажується в пальник, як правило, вручну, і так само вручну з іншого відсіка очищується зола. Коефіцієнт корисної дії в них невисокий.

Піролізні

Отримали таку назву через те, що після завантаження сировини спочатку відбувається процес піролізу. Обладнання має 2 камери. В одну закладається паливо, де відбувається саме піроліз, а потім піролізний газ потрапляє до другого відділення, де згорає, віддаючи тепло. Оскільки дрова чи інша сировина тліють, а не горять, одного завантаження вистачає на 9-12 годин, на відміну від класичних моделей, де цей час складає 5-6 годин. ККД тут також вищий — до 90%.

Пелетні

Оснащуються не тільки пальником, а й відсіком для збереження палива, тому ще називаються автоматичними. У якості сировини використовують пелети — гранули, утворені з відходів деревообробної та сільськогосподарської промисловості. Можуть складатися з дерева, лушпиння соняшника або зернових культур, часток соломи тощо. Дозавантаження палива в камеру зберігання відбувається, як правило, раз на тиждень. До цього весь час обладнання автоматично подає його з хранилища до пальника. Найкращими представниками цієї категорії є котли від виробника Dozaмех. Це максимально екологічні моделі, які майже не залишають після горіння золи.

Котли тривалого горіння

Схожі з піролізними, але мають деякі відмінності. Тверде паливо тліє в першому відділенні, де виділяється газ, який догорає в другій камері. Але в процесі горіння бере участь лише верхня частина сировини. Завдяки цьому, дрова можна закладати один раз на 2 доби. Водночас зростає показник ККД.

Переваги та недоліки твердопаливних котлів

Твердопаливні котли мають багато плюсів:

• Економічність. Якщо порівняти електричне, газове та твердопаливне обладнання з однаковою потужністю, експлуатаційні витрати останнього складають найменше. На другому місці за економічністю — газові пристрої.
• Велий вибір палива. Якщо інші котли можуть використовувати 1-2 типи живлення (газ, електроенергія), то твердопаливні мають набагато більше варіантів. Наприклад, універсальні котли українського виробника Dozaмех можуть одночасно працювати на дровах, пелетах та відходах сільськогосподарської продукції. Крім цього, у якості сировини також використовуються вугілля, торф і навіть гній.
• Автономність. Встановлення твердопаливного котла дає можливість не залежати від централізованого опалення та самому вибирати температурний режим і початок/закінчення опалювального сезону.
• Просте обслуговування. Як правило, обладнання не потребує складних маніпуляцій з обслуговування. Найчастіше воно складається з очищення попелу.
• Великий ціновий діапазон. Завдяки тому, що на ринку України представлені вітчизняні та зарубіжні бренди, які випускають велику кількість різноманітних моделей, кожен користувач без проблем підбере підхожий варіант під свої умови користування та бюджет.

Недоліків твердопаливних котлів небагато. Насамперед — наявність місця для правильного зберігання палива й неможливість замовити деякі різновиди сировини у віддалених селищах або певних регіонах (пелети або кам’яне вугілля). Також сюди належить більше залучення людини до процесу, на відміну від електрообладнання чи газових приладів. Все-таки здебільшого котли на твердому паливі потребують ручного завантаження, крім деяких різновидів пелетних.