Місцеві погоджуються розповідати про своє життя, але просять не розкривати їхніх прізвищ з міркувань безпеки.
Які ціни?
Одна з жительок Бердянська, яка має інвалідність, розповіла про втрату роботи через окупацію. Жінка каже, що працевлаштуватися в місті зараз дуже складно, вільні місця займають швидко, а до окупантів вона не йде працювати принципово.
Втім, виживати на пенсію дуже складно, адже ціни в Бердянську вищі, ніж на підконтрольній владі України території, жаліється містянка.
«Яйця – 80 гривень, кефір літровий – 57 грн. Сметана – 400 грамів продають по 45 грн, 200 грамів вершкового масла – від 67 грн, я вже мовчу про цукор, крупи», – розповіла жінка.
Ще одна жителька, з якою поспілкувалися «Новини Приазовʼя», наголосила, що без роботи залишилося досить багато бердянців і навіть для тих, хто має заробіток, цінники зависокі.
«Продукція несмачна. Українських продуктів не залишилося взагалі. Сир коштує від 500 грн, ковбаса – від 400 грн, хліб – 25 грн, найдешевша олія – 505 грн за 5 літрів. За цукерки взагалі мовчу! Від 300 грн карамельки», – поскаржилася жінка.
Курс гривні до рубля, який встановила окупаційна влада, дорівнює 1 до 1,25. За словами жінки, через те, що в місті в ходу обидві валюти, буває плутанина.
«На цьому ми дуже втрачаємо багато. Частину дають гривнями решту, а частину рублями. Приходиш додому та розумієш, що десь тебе так «нагріли» на цих рублях, на цих гривнях», – пожалілася жителька Бердянська.
«Без гуманітарки не прогодуватися»
Через високі ціни та безробіття бердянці вимушені йти за виплатами, які пропонують окупаційні сили, а літні люди оформлюють російські пенсії. Проте, за словами однієї зі співрозмовниць, зробити це також нелегко.
«10 тисяч (рублів – ред.) виплачують, але під Пенсійним фондом таке смертовбивство, там і «швидка» чергує, і поліція, там страшне діло. Б’ються люди, нерви нереальні», – каже бердянка.
Також вона розповіла, як місцеві отримують гуманітарну допомогу від росіян.
«У центрах громадських ініціатив записуються, потім дивляться, чи вивісили папірець на стіні (з прізвищами – ред.), коли можна прийти отримати. Інша черга величезна в міському Палаці культури. Там якийсь бедлам, бійки, крик. Треба витратити кілька днів поспіль, щоб нею (гуманітаркою – ред.) затаритися. Не захочеш нічого, такі нерви витрачати. Бере, звісно, багато хто, переважно – пенсіонери», – розповіла жінка.
Труднощів додає відсутність українського мобільного звʼязку. В місті залишаються люди, які отримують українську пенсію та інші соціальні виплати на українські банківські картки. Але часто у людей збивається доступ до особистого кабінету в додатку банку. Особливо від цього страждають пенсіонери.
«Проблема на проблемі. З грошима, з аптекою, зі зняттям готівки, з усім. Доводиться йти платити тисячу гривень, щоб зайшли та розблокували доступ. Постійно проблеми. Проблема на проблемі. З грошима, з аптекою, зі зняттям готівки, з усім. Те, що раніше було налагоджено, тепер просто вся система рухнула. У нас безлад просто якийсь», – діляться містяни.
Вони пояснили, що в Бердянську є «центр компʼютерної допомоги, де за гроші вирішують проблеми з доступом до українських банківських рахунків, щоб люди могли зняти свої українські пенсії.
Про газопостачання та опалення
На початку листопада окупанти оголосили про підключення газопостачання, але частина міста досі залишається без газу та відповідно без опалення, стверджують місцеві жителі.
«Люди самі підключали газ, йшли на такий ризик. Підключали мікрорайонами, одні вже у теплі, інші мерзнуть. Люди самі підключали, йшли на такий ризик, що раніше зовсім каралося законом. При чому «Міськгаз» сказав: «Ми не будемо навіть штрафи виписувати, ми потім прийдемо, перевіримо, все нормально». Коли це таке було, щоб самі люди вентиль викручували, газ самі собі підключали? Йшли на таку небезпеку? Підключали газ дуже довго. Ніколи в нас такого не було, щоб на початок листопада не був підключений газ, і люди сиділи в такому страшному холоді» – розповіла місцева жителька.
«Тих, хто чекає ЗСУ, – більше»
З міста виїхало близько половини жителів, повідомляли у Бердянській міськраді. Серед тих, хто залишився, настрої розділилися. Але, як стверджують наші співрозмовники, «патріотично налаштованих бердянців більше, ніж проросійських».
«Багато бердянців «перевзулися». Посіли високі посади та «сидять» собі добре. «Росія сюди спокійно зайшла та звідси тепер не піде» – дуже часто чую від людей. Але тих, хто чекає на нашу любу Україну, – набагато більше. З нетерпінням чекаємо ЗСУ та визволення всієї країни!» – поділилась жителька Бердянська.
Вона також зазначила, що російських військових у місті поменшало.
«Вночі перестала їздити техніка. Біля банків переважно стоять. Сьогодні була у центрі, побачила лише двох (військових – ред.). Раніше на кожному кроці були», – поділилась спостереженнями бердянка.
Інша місцева жителька запевняє, що «багато військових перевдяглися у цивільне».
«Мені також здається, що їх поменшало. Але ж є багато у цивільному, які губляться між людьми. Але їх все одно видно, навіть у цивільному», – каже жінка.
Вона розповіла, що окупанти не припиняють влаштовувати перевірки людей на вулицях.
«Найстрашніше, що ми боїмося з телефонами ходити. Адже поки ти йдеш, все одно в якомусь чаті накидають політичних картинок, питань, інформації. У цей час тебе можуть перехопити росіяни за кожним поворотом, взяти твій телефон і перевірити, а у тебе там купа всього... От йдеш і трясешся. Залишити телефон ти не можеш, тому що маєш бути на зв’язку з рідними, а в телефоні вони (окупанти – ред.) знайдуть що завгодно. Вони ж злі, їх все дратує. Одразу на підвал забирають, ти просто не повернешся додому», – поділилась страхами жителька окупованого міста.
- Бердянськ перебуває в російській окупації з 27 лютого.
- Після окупації місто залишилося без газопостачання, є постійні перебої з мобільним зв’язком та інтернетом.
- До міста не пропускають українську гуманітарну допомогу, немає «зелених» коридорів для евакуації.
- Місцеві жителі виходили на мітинги та демонстрували свою патріотичну позицію поки окупанти не почали розганяти активістів.
