Свого часу в Бердянську запустили на перший погляд зручний і по факту відверто популістичний проект "Бердянські петиції".
Ресурс задумувався як джерело впливу на владу. Бердянці подавали ідею, і якщо вона набирала 250 підписів, то депутати мали думати, як втілити її в життя.
Спойлер: на жодну з пропозицій з благоустрою, реорганізації громади, ЖКГ, транспорту і т.д. влада результативно так і не відреагувала.
Як би там не було, в 2021 році бердянці добре розуміли, що являє собою "опзж" та її члени як в Києві, так і в Бердянську. Патріотично налаштовані містяни запустили петицію і швидко назбирали голосів щодо звернення міськради до Мін'юсту з ініціативою заборони в Україні політичної партії "опзж".
Тогочасний мер Валерій Баранов навіть зразу заявив, що підтримає бердянців в цих планах. Але потім проросійська більшість у міськраді, контрольована нардепом Пономарьовим, змусила його відмовитися і від намірів, і від самих слів.
Мотиви демаршу тепер зрозумілі кожному. Пономарьов підозрюється у держзраді і співпраці з росіянами вже під час війни, частина тих депутатів непогано себе зараз почуває в окупованому Бердяньку. Як, в принципі, і значна кількість активістів, чиновників, менеджерів, журналістів, котрі входили до так званої "корпорації Пономарьова".
"ОПЗЖ" таки заборонили на державному рівні. Сталося це за рік після скандалу в Бердянську, 20.06.2022 вже після широкомасштабного вторгнення росіян.
