10 з 50 вчителів п`ятої школи зараз викладають в російських школах
Вчитель – це та людина, яка є прикладом. Тому і хейтити педагогів можуть за будь-які їх проступки. Вчитель має бути ідеальним. Не у всіх це вийшло. Я презентую свій заклад, я презентую ЗОШ №5. У 10 людей з нашої школи не вийшло стати найгарнішими вчителями нашої держави.
Мало це чи багато? Я думаю, що це не багато на 50 вчителів. Я чесно думала, що буде більше. І я вдячна всім своїм колегам, які досі залишаються з нами і вірять, що Бердянськ – це Україна.
Я переживаю за кожного вчителя, який виїхав з окупації. Вони розуміли, що не повинні зрадити ні дітям, ні колегам. Зарплати в нас не такі високі, складнувато виживати. Але намагаємось підтримувати одне одного.
Як змінюються українські діти в окупації?
Російська пропаганда впливає. Змінюються діти, змінюються, навіть, їх обличчя. Коли виставляють фото бердянських школярів з якихось музеїв, пропагандистських заходів… Ти прямо бачиш, як змінюється ця дитина, в якої горіли очі, яка була відмінником, найкращим учнем. Мені її так жаль. Прямо відчувається цей тиск, це психологічне навантаження на дитину.
Епатажна реклама рідної школи перед навчальним роком
Діти люблять все нове, звертають увагу на сучасних вчителів. І це потрібно розуміти. На це звертають увагу і батьки, які хочуть віддавати дітей до відкритих, сучасних, медійних вчителів.
Я себе записала, бо я вболіваю за свою школу. Я вчитель мистецтва, викладаю з п`ятого по дев`ятий класи. Я не викладаю в початковій ланці, тому не особисто для себе це робила. А щоб школа працювала і далі, її не закрили. Ця ідея спрацювала. За підсумками кампанії повністю 28 дітей в перші класи (на учбовий рік 2023/24 – прим. ред) ми набрали.
Скріншот з інтервʼю Brd24
Якщо вчитель себе буде поводити як блогер – діти будуть краще його розуміти. Моя дитина, яка навчається в шостому класі, згадує таку ситуацію. У нас був спільний захід. Нас зібрала вчителька історії, яка входить до організації "Docudays UA", для демонстрації документального фільму для учнів 5-7 класів. Ми також заходимо в зум, щоб обговорити картину. І бачать мене учні 5-го класу, в яких я не викладаю, і починають вигукувати: "О, вчителька мистецтва". Мій син каже: "Ма, ти така популярна"… Ми повинні йти за часом, відчувати запит дітей і робити для них процес більш цікавим.
Ідея завести відео-блог про життя школи
В мене є свій особистий блог в Instagram на 19К підписників. Але в майбутньому я б хотіла запустити новий формат про школу загалом. Мета – мільйон підписників. Я б хотіла запитати у всіх вчителів: чи не проти вони зніматися кожного дня? І тоді б розповідала про вчительку працю, учнівські перерви і все, що стосувалося б дітей, школи і особистого.
Це цікаво, бо дуже багато дітей питають у моїх: а як тобі живеться із мамою-вчителькою? Це можна було б все показати.
Інстаграм сторінка Христини - @devohka_bonda
Окупація одним словом? Пекло!
Це пекло. Я не хотіла там залишатись, тому ми і виїхали. Я б хотіла, щоб всі бердянські вчителі, мої колеги виїхали.
Були б у мене кошти, могла б я якось перенести цю школу на підконтрольну Україні територію, я би всіх колег знову зібрала в одному закладі. Бо не вистачає цього спілкування. Щоб всі були разом, збиралися десь у вчительській, могли поговорити про дітей, якісь сімейні проблеми або проблеми всього міста. Але поки таке неможливо, навчаємось дистанційно.
Сни про Бердянськ, повернення додому, море…
Тижні два тому снився такий сон, наче я в окупацію приїхала, йду по Приморській площі в напрямку бичка, а там розвішені всі українські прапори. Хтось йде поруч, і я йому, наче, кажу: "Подивіться прапори наші, вони до чогось готуються". Потім дивлюся – і на БДПУ українські прапори…
Прокинулася і кажу мамі: "Можливо, ще щось буде". Дуже-дуже чекаємо на повернення.
Найбільше не вистачає моря. Напевне, кожен бердянець зрозумів, що ми втратили. Якщо раніше місцеві казали, що вони на море ходили раз-два на літо, то зараз би ходили 3-4 рази на день і не вилазили б з води.
Коли повернеться Бердянськ, мені здається, всі першим ділом побіжуть до моря. Просто хоча б подихати цим повітрям. Не вистачає цього в Києві, не вистачає цього в Дніпрі, Запоріжжі. Це просто річка. А річка не має такого впливу на людину, як море наше.
