Ви з району «Скловолокно» і вам треба призначити зустріч. В 9 з 10 випадків ви називаєте «24 часа» з впевненістю, що ви не почуєте наступного питання: «А де це»?
Не знаю, в чому магія цього ретроградного магазинчику, але магнетизм у нього шалений. Ці «24 часа» постійно виринають у спогадах до 24 числа.
За літніми столиками відпочивають люди, на лавочках спілкуються матусі, в той час, як їх діти годують голубів.
Або ж вам 12-ть. Ви з друзями йдете гуляти і обов’язково заходите в «24 часа» по щось смачненьке та заборонене батьками, бо жодна прогулянка без цього не обійдеться. Далі ви довго вирішуєте, що купити (бо очі розбігаються), рахуєте гроші, скидаєтесь та, зробивши свій вибір, задоволені йдете ділитися найсвіжішими новинами одне з одним.
Фото магазина "24 часа" на бульварі Шевченка
Після того, як росіяни вдерлися до Бердянська, ця локація наповнилась новими сенсами. Пам’ятаєте, як після повномасштабного вторгнення у бердянців з’явилася ще одна причина відвідувати магазин – працюючий інтернет, на який полювало усе місто. Шукаєш новини, а заодно й можливість перекинутись парою підбадьорюючих фраз одне з одним.
«24 часа» навіть у спогадах несе якусь об’єднувальну магію. Після звільнення Бердянська обов’язково піду туди. Навіть, побіжу. Я впевнена, що так зробить більшість.
А які у вас спогади про «24 часа»?
Авторка Masha Yevie
