Епізод 17. Бердянськ «чужих» (не)приймає: з історії краєзнавства

Як у Бердянську звільнили відомого історика Івана Халіппу за незнання краєзнавства

У 1924 році викладача Бердянських педагогічних курсів усунули від роботи через скарги слухачів та звинувачення в непрофесійності. При цьому він був одним із найвідоміших дослідників історії Бессарабії, а після звільнення продовжив наукову діяльність у співпраці з Всеукраїнською академією наук.

«Він нічого не знає про місцеву історію» - як у Бердянську звільнили історика Халіппу

Іван Халіппа – історик, архівіст і публіцист, добре відомий у Молдові, але маловідомий у Бердянську, де він прожив значну частину свого життя. У 1910 році після конфлікту з російською владою він залишив Кишинів і переїхав до Північного Приазов’я. Тут працював інспектором народних училищ, викладав у навчальних закладах та очолював педагогічні курси.

У березні 1924 року Халіппу звинуватили у використанні застарілих методів викладання, недостатньому знанні предметів та небажанні знайомитися з новою літературою. Комітет педагогічних курсів одноголосно ухвалив усунути його від викладання. Однак історик продовжив досліджувати минуле Бердянщини та долучився до роботи наукової комісії, створеної Михайлом Грушевським.

У сьомому епізоді історичного проєкту на основі архівних документів розповідаємо про бердянський період життя Івана Халіппи, обставини двох його звільнень, наукову діяльність та маловідомі сторінки долі його родини. Зокрема, про арешт сина Костянтина у 1941 році та досі не з’ясовані обставини смерті самого історика.