Поезія, що тримає: історія Юлії з Бердянська у Сакартвело

Юля Стихійна – поетка з Бердянська, яка після початку повномасштабної війни опинилася у Сакартвело.

Спершу вона майже рік не писала, адже біль паралізував творчість. Але згодом усвідомила: вірші можуть бути не лише про особисті переживання, а й для людей, які потребують підтримки. Вона називає свій жанр «політичний стендап» — поєднання поезії, гумору та живого діалогу з аудиторією. Сьогодні Юля виступає на заходах української діаспори, бере участь у благодійних вечорах, читає тексти, які допомагають збирати кошти для ЗСУ. Її вірші вже звучали у виставі «Потяг Бердянськ–Миколаїв–Україна» в Тбілісі та ввійдуть до альманаху «Дрібка солі». Вона вірить, що слово здатне не лише зцілювати, а й змінювати реальність.

Як поезія стала дією: історія Іюʼ Стихійної з Бердянська
  • 00:00 – Виїзд з окупації
  • 01:50 – Адаптація у Грузії
  • 03:46 – Блог, вигорання та пошук сенсу
  • 07:00 – Перші поетичні вечори і визнання у Бердянську
  • 10:15 – Мюзикл, війна і творча пауза
  • 13:15 – Повернення до віршів і допомога ЗСУ через творчість
  • 16:57 – Авторські вечори та поетичний стендап у діаспорі
  • 20:11 – Вистава «Потяг Бердянськ-Миколаїв-Україна»
  • 24:38 – Альманах, провина того, хто вижив, і спогади про море