Студентів більше, ніж до окупації. Як зараз працює Бердянський державний педагогічний університет

Вже майже чотири роки, як навчальний заклад релокувався до Запоріжжя. Зараз його студенти та викладачі знаходяться по всьому світу, університет не має власної будівлі, але попри це не припиняє своєї роботи. Більше про навчальний процес у БДПУ в інтерв’ю «Бердянськ 24» розповів ректор Ігор Богданов.

Керівник університету повідомив, що зараз ситуація в закладі навіть краща, ніж до повномасштабного вторгнення. За словами Ігоря Богданова, вступна компанія 2025 року була більш успішна, ніж у 2021.

«На жовтень ми мали 4 736 здобувачів, це більше ніж у 21-му році. А коли є здобувачі, є відповідна кількість ставок. Тобто на сьогодні ми не тільки не скорочуємо, ми запрошуємо професорів, доцентів, які нам потрібні. І в нас є декілька викладачів, які працюють з 1 вересня 25 року й раніше. І фінансування у нас постійне зростає. Сьогодні ми виконуємо шість держбюджетних проєктів, які фінансуються за рахунок Загального фонду державного бюджету. Стан справ в університеті не просто стабільний і нормальний, а хороший. І на жодних питань про об’єднання або щось інше не існує в принципі», – розповів ректор.

Водночас він зазначив, що в університеті скоротилася кількість бюджетних місць. Втім це пояснюється тим, що здобувачі освіти здебільшого не випускники шкіл, а люди старшого віку. Найбільш популярним напрямком вступу минулого року була психологія.

«Ми маємо суттєвий перекос у бік заочної форми навчання. Тобто це люди вже старшого віку, які змінили свій напрям діяльності під впливом війни та обрали іншу або споріднену спеціальність. Ну а, як відомо, на заочній формі навчання бюджет дуже обмежений», – розповів Богданов.

Навчання в БДПУ переважно в форматі онлайн, але завдяки співпраці з іншими вишами, є можливість проводити деякі заняття наживо. Серед таких Український державний університет ім. Михайла Драгоманова в Києві та Дрогобицький державний педагогічний університет.

«Тут більш спокійно, ніж у нашому Запорізькому регіоні. Ми зібрали безпосередньо у Дрогобичі наших здобувачів, приїхали сюди у відрядження наші викладачі і, як то кажуть, методом занурення, протягом двох тижнів відбуваються заняття. Ми забезпечуємо їх безоплатним проживанням у гуртожитках або Драгоманова університеті, або в Дрогобичі. Насамперед збираємо здобувачів тих освітніх програм, де навчання виключно в онлайні шкодить якості. Це хореографи, музиканти, фізики, фахівці цифрових технологій. Тобто історика чи філолога можна навчити виключно в онлайні, а представників цих освітніх програм навряд чи», – пояснив освітянин.

Ігор Богданов поділився, що зараз до БДПУ вступають не лише бердянці, а й жителі інших регіонів країни. А ось студентів з нашого міста стає дедалі менше.

«Серед вступників на першому місці у нас Дніпропетровська область, на другому Запоріжжя, на третьому Київ – 10%, а на четвертому Львів і область. 5% здобувачів це львів’яни або бердянці, які поїхали до Львова. Ну і суттєве зменшення вступників з окупованої території. Цього року ми маємо лише 1,7 % від загальної кількості», – повідомив ректор.

Попри окупацію міста та переважно онлайн навчання, релокований БДПУ залишається серед кращих педагогічних вузів країни.

«По деяких позиціях ми перші, по деяких треті, але по всіх показниках ми в першій десятці. Я і раніше це розумів, але переконався, що головне в університеті не стіни, не обладнання, не лабораторії, не корпуси, а люди. І у нас нова філософія – це університет без стін, відкритий університет. Ми збираємося там, де нам зручно, там, де нам цікаво, там, де нас приймають. Що нам заважає проводити навчання в лабораторіях фізики Києва? Нічого. Тому використовуючи наш людський капітал, найкращий в Україні, наші відносини, філософію відкритого університету, університету без стін, ми досягаємо максимальних результатів», – наголосив ректор БДПУ.

Адміністрація, навчальний відділ, приймальна комісія знаходяться в Запоріжжі на вулиці Університетській 55А. Через безпекову ситуацію та проблеми з електропостачанням навіть тут, де БДПУ має в розпорядженні аудиторії, заняття проводяться лише онлайн. І попри це є традиційні заходи, які в університеті зберігають роками. Серед них дні науки, свято вишиванки, посвята першокурсника та різдвяні свята.

«Ми закупили музичні інструменти, костюми, наші діти та викладачі ходять до ректора ЗНУ, Запорізької політехніки, до директора департаменту освіти і науки облдержадміністрації і колядують. Це не щоб зібрати цукерки або декілька гривень, це щоб показати, що у нас є здобувачі й ми не університет на папері, а ми ще можемо щось показати. Ми максимально зберігаємо традиції і здобуваємо нові. Це все для того, щоб довести, що Бердянський державний педагогічний університет був, є і буде. І сьогодні є не тільки осередком освіти і науки Бердянщини, а всієї України», – запевнив Богданов.

Бердянський державний педагогічний університет активно займається науковою роботою. Зокрема йдеться про Erasmus Plus проєкт і співпрацю з європейськими вишами. Ігор Богданов наголосив, що українські університети, зокрема наш, не гірші за європейські, а в дечому кращі.

«Те, про що говорять і роблять вони (єврорпейські колеги – ред.), ми робили ще до війни. Бюджети університетів не співставні, умови навчання краще, ніж, я думаю, у багатьох університетів України, але змістове, технічне наповнення, підходи, я вас запевняю, що у нас не гірше, ніж у них. Нам би такі гроші, то якість освіти була б не гірше, ніж у провідних університетах Європи і світу. Попри те, що сьогодні країна стікає кров’ю, виборює право на існування нації і держави, освітяни роблять свою справу. Бо без освітченої нації нічого не буде насправді. І слава Богу, що у керівництва держави є розуміння щодо підтримки освіти», – зазначив ректор БДПУ.

Він також зазначив, що спроби окупантів запровадити вищу освіту в будівлях БДПУ є лише пропагандою без навчання та тим паче науки. Водночас лише в релокації прийшло усвідомлення про цінність втраченого.

«Ми розуміємо, що втратили, в якому стані покинули університет. Нам залишилось побудувати спортивний майданчик на подвір’ї п’ятого корпусу. Ми зробили ремонт і утеплення всіх фасадів.  Приємно, що вишиванку не зафарбували (окупанти – ред.). Вона є. Сумно, чекаємо на звільнення. Відмиємо, відбудуємо, все зробимо. Головне повернутись», – зазначив Ігор Богданов.