В Бердянську керівники заводу ЖБК звільнили чверть працівників. Решті знизили зарплатню

На ЖБК виробляли «зуби дракона» для окупантів

Впродовж 2022 року завод випускав протитанкові конструкції, так звані “зуби дракона” на замовлення військових рф, а також бетонні плити на замовлення окупантів для будівництва та ремонту будинків у Маріуполі.

В реєстрах країни-агресора директором заводу значиться Сергій Ткаченко. Це колишній заступник мера Бердянська, депутат обласної ради від опзж і наближена людина до обвинуваченого у держзраді нардепа від тієї ж проросійської політсили Олександра Пономарьова.

Джерела на окупованій території стверджують, що через корупцію керівництва ЖБК і фінансові зловживаннями на вартості будівельних матеріалів окупанти припинили співпрацю із заводом.

Заказів немає. Отож, чверті кадрового складу видали трудові і помахали рукою. Зарплатня діючих працівників спустилася до 13000-15000 рублів. В переводі на гривні це звучить як – дуже мало.

По промисловості в Бердянську в росіян все добре лише з обіцянками

Повна конкурентна неспроможність росіян на міжнародному ринку загальновідома. Для того, щоб викачувати ресурси і продавати їх в такому вигляді – достатньо початкової школи. Організувати якісне виробництво, знайти ринки збуту, налаштувати логістику – тут вже треба думати.

Якщо взяти досвід захопленої ДНР, то із 94 робочих шахт, які забрали в 2014 році у України, при покровительстві росіян в 2018-му лишилося лише 25. А на сьогодні окупанти взагалі лишають на тій території лише 15. Така сама історія і з підприємствами. То чому в Бердянську мало бути інакше?

Майже за два роки окупації в плані розвитку промисловості у росіян і псевдо-влади гармонія лише з обіцянками. Там в їх вологих бажаннях і агітках всі радянські підприємства працюють в три зміни. В реальності ми не бачимо жодного натяку на реанімацію чи запуск хоч якогось заводу.

Ну і ставлення до робочих людей помітне. Якщо ти не в погонах і не на держслужбі – будь-ласка мінімалочку на карту або взагалі додому.