«У кожного на війні має бути своя голова на плечах». Інтерв’ю з захисником з Бердянщини

Головний сержант Мусафіров боронить Україну на Донеччині

Військовий з Бердянщини на позивний «Локі» воює в складі 42 ОМБр Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. Чоловік боронить країну на Покровському напрямку Донеччини. Головний сержант Мусафіров служить в артилерійській батареї та має на озброєнні САУ. Про свого земляка «Бердянськ 24» дізнався з Фейсбук сторінки 42 окремої механізованої бригади ім. Героя України Валерія Гудзя.

Бердянець розповів, що в становленні як командира йому дуже допомогли курси лідерства для сержантів в Іспанії. Зокрема там вивчали й нове озброєння, тактики роботи з дроном і без нього, в режимі радіостанцій.

Боєць згадав про найважчі моменти за час перебування на фронті, коли він був за крок до смерті.

«Найважчий день, який в мене був, це коли під обстрілами треба вивезти людей. І бажано так, щоб всі були живі та здорові. Це дуже важко, тому що постійно висить якесь крило та постійно щось літає над нами. Так само дуже важкий день, коли заїжджаєш на позицію, завозиш продукти, боєприпаси. Ми їхали з самого ранку, зупинилися, нам хлопці в радіостанцію сказали «бігом в бліндаж». Ми заховалися, над нами пролітало три ФПВ. Було влучання в 10 метрах від мене, тоді посадка почала горіти. Нам тоді пошкодили три колеса, тобто задні з запаскою. Ми на повному приводі, на передньому, виїхали звідти. Але коли вже виїжджали, на одному з поворотів ФПВ влучив прямо перед машиною, і пошкодило мотор», – згадав військовий.

«Локі» поділився, що з часом його психологічний стан змінився, як і мотивація. Зараз він розуміє, за що воює. Та зізнається, що важко тривалий час бути далеко від сім’ї.

«В принципі, звикаєш до цієї служби, але теж додому хочеться все одно. У кожного на війні має бути своя голова на плечах. Якщо люди ідуть воювати, то кожен повинен розуміти, куди він іде і для чого він іде. А загалом – це новий досвід!», – розповідає молодий головний сержант.