Уродженець Бердянська Віталій Толочко після початку повномасштабного вторгнення повернувся до України, допоміг евакуювати родину та добровільно став на захист держави. Після поранення він продовжив службу бойовим медиком.
Спочатку військовослужбовець виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Перші дні повномасштабної війни запам’яталися йому великими чергами біля військкоматів та масовою видачею зброї. Про це редакція «Бердянськ 24» дізналась з офіційної сторінки в соціальних мережах 27-го прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі.
«Автомат я перший свій отримав у ВД міста Києва, там роздавали зброю, тоді паспорт даєш і тобі видавали автомат, чотири магазини до нього. Під воєнкоматом були черги, 3-5 тисяч людей під кожним воєнкоматом, дуже багато народу», – пригадує Віталій.
Медична освіта, здобута за наполяганням батьків у 1997 році, згодом дала можливість рятувати життя побратимів на фронті.
«Я в 97-му році закінчив британське медучилище, батьки мене змушували закінчити його, я вже не хотів, упирався. Мама говорила, хай вже не будеш працювати медиком, але диплом буде. І ніколи не думав, що мені цей диплом знадобиться», – ділиться прикордонник.
Під час однієї з евакуацій поранених поблизу Селидового в автомобіль, у якому перебував Віталій, влучив ворожий дрон.
«На дороги, не доїжджаючи до хлопців, в машину попав дрон. Удар прийшов саме в мою сторону, оскільки я справа сидів», – розповідає захисник.
Попри поранення, Віталій самостійно наклав собі турнікет, надав необхідну допомогу та дочекався евакуації. Попереду на нього чекали тривале лікування та реабілітація, проте навіть після цього він не залишив службу. Підтримкою для захисника стала його родина. Донька, яку вдалося вчасно евакуювати з окупації, намалювала для батька малюнок – він став оберегом, що супроводжував його у бліндажах, на позиціях та у шпиталях. Також у кожному госпіталі поруч була дружина, з якою Віталій познайомився вже під час війни.
«З дружиною я познайомився вже під час війни. Вона підтримувала дуже сильно, їй велике дякую, вона була зі мною в кожному госпіталі, де я був», – каже військовий.
Незважаючи на пройдені випробування, прикордонник продовжує службу та вірить у майбутнє країни.
«Під час війни наша нація вже показала, що вона є доволі сильною, відважною, може згуртовуватись, коли це потрібно. А після закінчення війни треба показати, що ми не тільки сильні, а і розумніші за цих істот, які прийшли», – наголошує Віталій.
Його найбільше бажання залишається незмінним – повернутися в український Бердянськ, а також побачити Крим українським.
Love 
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS