Захист металевих трубопроводів від підземної та атмосферної корозії: методи ізоляції, бітумні та полімерні покриття

Відкопали ділянку, яка пропрацювала зовсім не так довго, як планували, а стінка вкрита рудою лускою й глибокими виразками. Знайомий сценарій? Така картина звична для мереж, де про покриття згадали занадто пізно. Під землею металеві труби постійно мокнуть, контактують із солями ґрунту й ловлять блукаючі струми. Нагорі інша історія. Там у хід йдуть дощ, роса і сонце. В обох випадках, щоб не кусати потім лікті, потрібно заздалегідь підібрати варіанти захисту.

Чим підземна корозія відрізняється від атмосферної

У ґрунті на метал тисне все одразу. Найбільше – вологість, розчинені солі та кислотність середовища. Додайте блукаючі струми (скажімо, від електрифікованої залізниці чи трамвайних колій), і все це тихо «вигризатиме» сталь і наближатиме аварію.

На повітрі все простіше, але значно підступніше. Вода затримується біля опор, хомутів і стиків. Там вона довго сохне і провокує розростання іржі. А найгірше буває на переході, де трубопровід виходить із землі, бо туди добираються і ґрунтова волога, і кисень. 

Все це дає розуміння, що одна й та сама труба сталева на різних ділянках траси потребує принципово різного захисту.

Яку ізоляцію обрати

Варіантів небагато, але кожен має свою нішу застосування:

  1. Бітумні покриття та бітумно-полімерні мастики. Звична історія для польових робіт. Наносяться на трасі й легко латаються. Мінус у тому, що з роками шар старіє, втрачає гнучкість і по-різному поводиться в спеку та в мороз.
  2. Екструдований поліетилен. Це заводська броня, суцільна й щільна. Воді там нікуди прорватися. Вразливими лишаються зварні стики, які ізолюють уже на місці.
  3. Полімерні стрічки й термоусадні манжети. Виручають на стиках, відводах, фасонних деталях і під час ремонту.
  4. Фарбування та цинкування. Це про надземні ділянки. Ґрунтовка з емаллю зверху або одразу оцинкований метал.

Якщо придивитися до того, де трубопроводи здаються першими, то це рідко середина труби. Частіше – зварний шов або місце, де шар зачепили під час монтажу. Уважність до стиків дає найкращий результат. Нерідко вона показує себе ефективніше за підбір найдорожчого покриття.

Ізоляція та катодний захист

Покриття без вад не буває. Камінь у траншеї, необережний ківш, мікротріщина в старому шарі – і маємо результат у вигляді оголеної сталі. Корозія збирається саме в цих точках і б’є вже не по всій поверхні, а, так би мовити, «голкою». 

На підземних мережах із металевих труб ізоляцію зазвичай поєднують із катодним захистом. Він не замінює покриття. Його задача – страхувати його, пригальмовуючи руйнування там, де метал відкрився. 

Якщо поєднати обидва аспекти на етапі проєкту, це дасть надійний ефект на багато років вперед.

Яку трубу брати під покриття

Шар тримається настільки, наскільки підготовлена основа. Рівна поверхня без глибоких вад, очищена від окалини й іржі – це те, що дозволяє покриттю лягти щільніше. Ukrstarline працює з металопрокатом із 2011 року, тож такий запит підбору від професіоналів нам добре знайомий. Саме його ми і намагаємося закривати, отримуючи позитивний фідбек протягом років.

Якщо вам потрібно щось під підземну або під надземну трасу, можна почати ознайомлюватися з асортиментом за цим посиланням – https://ukrstarline.ua/chornyj-metaloprokat/staleva-truba.

А ще можна подзвонити нам напряму і отримати безкоштовну допомогу в підборі. Але, перш ніж дзвонити менеджеру, корисним буде підготувати кілька чітких відповідей про такі аспекти:

  • прокладання під землею чи на опорах;
  • який ґрунт і наскільки високо стоять ґрунтові води;
  • чи не проходять поруч електрифікована залізниця або трамвайні колії;
  • чи необхідний катодний захист.

З цими відповідями підібрати металеві труби під завдання вдасться значно швидше. А змінювати покриття на вже змонтованій трасі не доведеться.