Дмитро розпочав військову службу в дивізіоні Морської охорони Держприкордонслужби у Бердянську. 24 лютого 2022 року він разом з побратимами облаштовували позиції на Бердянській косі, готуючись давати спротив російським військам. Ввечері вони вже були на бойових позиціях у Маріуполі.
Про війну, блокаду Маріуполя та шлях до рідного Бердянська військовий розповів в інтерв’ю проєкту «Кордон.UA» на 24 каналі.
«Людей пакували і кудись вивозили»
В Маріуполі прикордонник отримав контузію, поряд з ним влучив ворожий снаряд. Військовий втратив свідомість, а коли отямився – не розумів, де опинився. Упродовж кількох днів моряк-прикордонник Дмитро намагався вийти з оточеного Маріуполя та повернутися до своєї сім’ї у Бердянськ.
«Коли пішов шукати своїх, я навіть не знав куди йти, в яку сторону, де свої, де ворог. Вирішив знищити свою зброю та старатись кудись піти як цивільний», – розповів прикордонник.
Дмитро зовсім не знав місцевості. Пошуки побратимів завели його на ворожий блокпост. Тоді він вирішив спробувати вийти з оточеного міста пішки.
«Йдеш по двору, а там в кожному дворі по 5-10 могил, або йдеш і бачиш «Нову пошту», а на ній надпис «морг» і запах вже відчуваєш», – поділився військовий.
Дмитро розповів, що при собі мав лише паспорт. В якомусь приміщенні знайшов собі цивільний одяг та окуляри, адже має проблеми з зором. Прикордонник пішов на блокпост і припускає, що його пропустили завдяки тому, що він був переодягнений у цивільний одяг.
«Їм (російським окупантам – ред.) головне було не казати, що прямуєш в Запоріжжя чи Київ. Людей пакували одразу і кудись відвозили», – розповів моряк-прикордонник.
Пішки до рідного Бердянська
Далі на українського прикордонника очікував новий блокпост, через 40 кілометрів поблизу селища Мангуш. Цього разу фільтрації було не уникнути. Але цивільний одяг знову «врятував» військового.
«Блокпости були закриті, з Маріуполя до Бердянська людей не пускали, а лише в напрямку Росії. Для цього були передбачені автобуси, які прямували в Крим, Ростов-на-Дону. Мене пропустили й наступні 8 годин я йшов пішки до рідного Бердянська. Я у перехожого спитав, чи можна зробити дзвінок з його телефону, я зателефонував батькові та через 20 хвилин мої рідні приїхали й забрали мене з околиці міста», – поділився Дмитро.
Батько українського прикордонника Юрій пригадав той день, коли йому надійшов дзвінок з невідомого номера.
«Почув слова: «Тато, забери мене». Я забув і одягтись, в чому був, в тому і побіг. Як для нормального батька це було тяжко і коли був зв’язок, в основному він надсилав «плюсики», то була найдорожча «СМСка». Кожен ранок дивитися, як літають літаки й бомблять Маріуполь і знати, що там твій син – тяжко», – розповів батько прикордонника.
Весь цей час на Дмитра чекала у Бердянську і його дружина. Він благав її негайно виїжджати з російської окупації, але вона відмовилася, сподіваючись, що коханий повернеться.
«Вона сказала, що буде чекати. Я казав, що тут 100-кілометрова зона навколо нас, звідси ми живими не вийдемо. Я наполягав, щоб вона в жодному разі не залишалася там, тим паче молода, гарна дівчина, таких там викрадали», – розповів Дмитро.
Як тільки чоловіку вдалося повернутися до Бердянська, він одразу спробував разом з дружиною виїхати з окупованого міста. Їм це вдалося, а через декілька місяців покинули рідний дім і його батьки.
Кросівки як згадка про Маріуполь
Прикордонник поділився, що на згадку про знищений Маріуполь у нього залишилися страшні спогади та пара кросівок. Саме в них військовий подолав 70 кілометрів за 2 доби. Тепер зберігає їх вдома, адже в них закладена болюча історія.
А ще у Дмитра залишився шеврон з написом «Бердянськ», який прикордонник ніколи не знімає з плеча. Він впевнений, що одного дня його родина повернеться додому.
«Я піду на своє море, незалежно від того, яка це буде пора року: літо, зима чи весна. Я роздягнусь і купатимусь у рідному морі», – сподівається Дмитро.
Батько прикордонника Юрій наголосив, що Бердянськ чекає звільнення від російської окупації, люди живуть надією на це. Син Дмитро додав, що місцеві чекають там ЗСУ, від рідної України не відмовилися.
Воює за майбутнє сина у вільній Україні

У жовтні 2023 року Юрій доєднався до лав Морської охорони ДПСУ і тепер служить разом з сином. Дмитро розповів, що одразу запропонував батьку йти служити до нього у військову частину, аби надалі бути пліч-о-пліч.
Український моряк-прикордонник розповів, що живе та воює зокрема заради своєї дитини. Каже, що коли уявляв, як стане батьком, то думав, що гулятиме з дитячим візочком Приморською площею. Однак війна змінила плани, гуляти з малюком доводиться геть в іншому місці.
«Я хочу, щоб моя дитина росла, вчилася у вільній країні, а не там, де їй диктують, що робити, яку віру сповідати, де працювати, за кого голосувати», – зазначив прикордонник Дмитро.