Поспілкувавшись з бердянцями, які досі мешкають в окупованому місті та тими, хто виїхав з окупації, журналісти «Бердянськ Сьогодні» узагальнили інформацію
Більшість баз відпочинку та санаторіїв забрали у власників та передали під розселення мобілізованих рф та улаштування військових шпиталів. На Дальній косі улаштували полігон для тренування. Частина бердянського узбережжя, перлини Азовського моря - замінована.
Бердянський порт використовується переважно у військових цілях. Лунають заяви про будівництво на його територіях російської військової бази. Періодично через порт вивозять вкрадене зерно, але переважно переміщують ворожу техніку.
Промислові підприємства окупаційна админістрація також переорієнтували на військовий лад. Так, підприємство «Бердянські жниварки» після захоплення замість сільгосптехніки випускають протитанкові їжаки та буржуйки для армії окупанта. Людей працює мало. Заробітні плати дуже низькі. Основний інженерний склад підприємства виїхав.
Завод АЗМОЛ нічого не виробляє. Зараз окупанти переважно займаються тим, що вирізають з нього метал та обладнання. Кількість працівників мінімальна. Про відродження виробництва мови не йде.
Бердянські ковбаси - після скорочення штату до однієї третини, продовжують виробництво продукції, за співпраці з окупантами. Після переходу на російську сировину, якість продукту значно знизилась.
Завод ЗБК - єдиний напрямок продукції, яку випускає підприємство після захвату його окупантами - бетоні укріплення «зуби дракона». З урахуванням швидкості їх виробництва та якості матеріалів, іноді ці «зуби» розсипаються вже при погрузці на вантажівку.
Загалом після окупаціі Бердянська, з нього виїхали майже 90% спеціалістів інженерно-технічних напрямків, які раніше працювали на промислових підприємствах міста.
Більшість з них працевлаштувалась на промислових підприємствах Польщі, Німеччини, Грузії, менша частина знову повернулась в Україну.
