Їхали з дому на два тижні
П'ять років щастя і ще два - невідомості. Юлія та Денис познайомилися у 2017 році, а у 2019 одружилися.
"Він (Денис - ред.) після строкової служби підписав контракт з 501-им окремим батальйоном морської піхоти. Він дуже хотів бути морпіхом. Жили, чекали його з ротації, зі служби. В Бердянську ми на Приморці весь час гуляли чи їздили на Косу. Мені там більше подобалось, тому що я люблю відкрите море".
Втім, маленький всесвіт, який збудувало подружжя, зруйнувало повномасштабне вторгнення. Юлія згадує, що 24 лютого 2022 року як і більшість бердянців, прокинулася від вибухів.
"Прокинулася о п'ятій ранку. Я запам'ятала, що був дощ у Бердянську. Думаю, це грім, нічого страшного. А потім мені подзвонила подружка, вона вже йшла на роботу, і каже: Юля, тут капець. Я подзвонила чоловіку, він вже був під Маріуполем, в них була ротація, він мені сказав виїжджати в безпечне місце, бо місто можуть обстрілювати з моря"
Того ж дня дівчина разом з дітьми та матір'ю покинула місто, як тоді здавалося "на два тижні".
"Було вже темно і мені було дуже страшно з дітьми їхати, не бачивши дороги. Ми їхали автобусом. Поки я була на роботі, мамі сказала збирати речі першої потреби. На два тижні, не більше. І отак ми зараз шуткуємо, що ці два тижні – тепер вже два роки".
"Їжі немає, боєприпасів немає, нічого не залишилось"
Коли Росія широкомасштабно вторглася в Україну, Денис був під Маріуполем. З грудня 2021 року їхній батальйон базувався в Широкиному.
"Він розповідав, що їх дуже сильно обстрілювали, що його завалило в бліндажі, бо з усього чого можна обстрілювали ще до 24-го лютого. Почалась війна, вони через чотири дні вийшли в Маріуполь і вже там оборонялися.
У мене подружка як раз виїжджала 24 лютого з Маріуполя і вже говорила, що місто обстрілюють. А Денис, заспокоював, казав, ні, не обстрілюють, все добре, все добре. Тільки 26 березня він почав розповідати, що там все дуже складно. Востаннє він дзвонив і тоді вже розповів що їжі немає, боєприпасів немає, нічого не залишилось".
Юлія згадала, що до початку широкомасштабної війни чоловік казав їй приготуватися до виїзду "про всяк випадок".
"Він завжди казав, що все буде добре, але ти приготуйся, щоб виїжджати. Я питаю: "щось буде?" (відповідав - ред.). "Ні, нічого не буде, але ти приготуйся".
Він був у відпустці якраз в лютому, мав зачепити нашу річницю весілля 23 числа... Але його викликали, 14 лютого він поїхав.
У Маріуполі чоловік потрапив на металургійний комбінат імені Ілліча, звідки вийшов в російський полон. 5 квітня в мережі з'явилося відео, що начебто морські піхотинці потрапили в полон, але тривалий час дівчина в це не вірила, адже не побачила там Дениса. 11 квітня Юлія отримала підтвердження.
"Мені почав писати його друг і каже, що впізнав того, того, того, того, це наші. З цього дня я почала дзвонити в НІБ (Національне інформаційне бюро - ред.), на гарячі лінії, щоб дізнаватися, що взагалі далі робити. Я пам'ятаю, коли дізналася про це, ввела в Гуглі: що робити, коли людина потрапила в полон? Тому, що взагалі нічого не знала. А потім мені вже хтось написав з тієї (російської - ред.) сторони, що ваш чоловік живий, здоровий, він в полоні".
Змушують вчити російські вірші
Про стан здоров'я та місцеперебування коханого Юлія дізналася від двох інших, вже обміняних полонених, яких окупанти утримували в одній камері з Денисом. Але інформації обмаль.
"Умови у них були не з найкращих. Їх там змушували стояти по 16 годин, не можна було рухатися, сісти, нічого не можна. В туалет три рази на добу, все. Били їх, це звичайна практика. Змушували вчити російські вірші, пісні. Дають час 5 хвилин, і за 5 хвилин маєш вивчити все".
Чоловіка утримують на території рф. Одразу після виходу з комбінату Ілліча Денис потрапив до Оленівки, але його етапували до вибуху. Юлія наголосила, що морських піхотинців майже не обмінюють, росіяни просто не хочуть їх відпускати.
Бердянка зізналася, що сім'ї полонених, зокрема вона, відчувають себе одинокими, наче "це потрібно лише їм".
"Дуже маленький відсоток людей, які нас підтримують. Тому що вони не розуміють. Просто не розуміють. Вони через це не проходили. Я не знаю, як би реагувала, якби я через це не пройшла. Людям намагаються весь час пояснити, що це потрібно робити, що не треба забувати, що їх там катують, що їм погано, вони повинні повернутися додому"
Бердянка розповіла, що часто з полону повертають тіла померлих захисників, але "про це знають лише рідні".
"Коли тато повернеться?"
Юлія поділилася, що старшому сину майже одразу розповіла про полон чоловіка, а от від молодшої доньки тривалий час це приховувала. Зараз шестирічна Кіра дуже сумує за татом.
"Вони (діти - ред.) постійно запитують, коли папа повернеться додому? Донька може сказати, я розмовляю про Дениса з кимось, а вона мені: "Зачем ты мне напомнила про папу? Я скучаю". І починає плакати… Такий момент дуже тяжкий, тому що ти не можеш пояснити дитині, що це не від мене залежить. І я була б дуже рада, якби повернула тобі тата, і ти була б поряд з ним. Більше у тебе не було б проблем".
Дружина бердянського морпіха зазначила, що першочергове завдання після обміну - реабілітація чоловіка, а потім спільний відпочинок. Каже, що чекає деокупації Бердянська і не уявляє життя в іншому місті.
"Я доньку молодшу відправляю в бердянську школу. Перший клас почнеться в бердянській школі. У нас дуже добра вчителька і я дуже хотіла, щоб вона потрапила до вчительки мого старшого сина. Першого вересня вона йде в 5 школу. Я дуже сподіваюся, що повернемося до Бердянська".
