«Головне, що люди пам'ятають про Бердянськ»
Бердянськ з’явився на малюнках Марії після початку повномасштабного вторгнення. Дівчині хотілося, щоб про її рідне місто не забували.
«Я була впевнена, що це зайде, я знала, що роботи всі класні. Першим покупцем була моя подруга з Запоріжжя. Вона виклала у себе сторіс, у мене запорізький канал взяв інтерв'ю, тому що їм дуже сподобалося, це надало розголосу. Тому почали замовляти, замовляти та масштаб став більш глобальний», – розповіла Марія.
Візитівкою бердянської художниці стали свічки власного виробництва, які дівчина оформлює в морському стилі. В колекції є навіть бердянський маяк. Ідея виробляти свічки, які нагадуватимуть про Бердянськ, з’явилася у Марії під час блекаутів.
«У всіх був поганий настрій, у Києві було сумно і я зрозуміла, що треба щось зробити цікавіше. Я зробила гарні свічки з нашим морем, там був зимовий Бердянськ, який дуже всім сподобався. Цікава свічка була (з написом – ред.) «Бердянськ у серці, кава у руці». Це такий стаканчик з кавою, нашою наліпкою. І ці свічки дуже стали всім у нагоді та поліпшують настрій», – зауважила бердянка.
За словами Марії, вона продала вже кілька сотень свічок. До кожного замовлення майстриня кладе мушлі з бердянських пляжів, що робить вироби дійсно особливими.
«Коли почала робити свічки саме з морською тематикою, я зрозуміла, що треба покласти якусь частинку дома. І я стала класти в ці коробочки наші мушлі з Бердянська», – поділилася художниця.
Але мета вироблення свічок не лише нагадувати людям про Бердянськ. Частину прибутку Марія спрямовує на потреби військових.
«Мені головне, що люди пам'ятають про Бердянськ, що люди хочуть додому. 20% йде на допомогу: різні утеплення, розпалювачі, ми цим допомагаємо. Якщо люди купують, я буду це робити для того, щоб так заохотити збирати для наших хлопців», – наголосила бердянка.
«Вони скидають у нас ракети, а я малюю на них квіти»
Крім картин Бердянська та вироблення свічок Марія розмальовує відпрацьовані боєприпаси, зокрема гільзи та елементи ракет. Незвичні лоти продають на аукціонах, де збирають кошти на підтримку армії.
«Я зрозуміла, що так можу допомагати, ми почали збирати великі суми хлопцям. Зі мною зв'язуються або волонтери, або наші хлопці з фронту. Мені все привозять і я вже розмальовую. Я точно знаю, що ці кошти йдуть на різні збори: на мавіки, на утеплення. Це була і бердянська тематика: наша альтанка, рибалка. Це був і Маріуполь, Енергодар, Запоріжжя. Вони (російські військові – ред.) скидають у нас ракети, а я малюю на них квіти. Тому, що я знаю, що ми розквітнемо, встанемо та все в нас буде добре», – пояснила Марія.
Переважна більшість боєприпасів, які розмальовує Марія – російські. Вона зазначила, що це займає багато часу, бо робота потребує моральної підготовки. Художниця згадала, що найскладніше було малювати на ракеті.
«Ця ракета приїхала до нас з Бердянського напрямку, її передала мені 95 бригада. Вона була вище мого зросту, я дуже довго не могла за неї взятися. Тобто вона просто стояла, я просто дивилася та нічого не могла з нею зробити. Це була морально дуже складна робота, я її малювала понад місяць. Тому, що я розумію, що це чиясь смерть, чиїсь проблеми, страждання», – поділилася дівчина.
Іншим, не менш складним замовленням, був малюнок бердянських краєвидів на протитанковому снаряді.
«Виглядає він дуже моторошно. Звісно він був порожній, просто як тубус. Але коли я поставила його на стіл і почала розмальовувати, я хотіла дуже швидко закінчити цю роботу. Реально було дуже страшно, тому що це все-таки зброя, хоч і не дієздатна, але все одно виглядає дуже небезпечно», – згадала Марія.
Разом з тим дівчина наголошує, що не може відмовитися від замовлення, бо знає, що це допомагає нашим військовим. Та не всі лоти для аукціонів, які розмальовує Марія лячні.
«Я розписувала гарбуз і на ньому намалювала херсонські кавуни. Звісно він не довговічний, тому що гарбуз зіпсується і все. Але це було теж символічно і людям дуже сподобалося. Ми зібрали кошти», – згадала художниця.
«Я дуже хочу додому»
Марія зізналася, що дуже сумує за рідним Бердянськом. Вона розповіла, що в Києві завжди шукає водойму, яка нагадала б їй про Азовське море. Також дівчина поділилася, що зробить першим, коли повернеться додому.
«Бердянськ завжди був у моєму серці. Мені подобається це місто, я його дуже сильно люблю. Я там виросла. Я дуже хочу додому. Іноді, коли просять розмалювати щось з Бердянськом, у мене сльози, тому що я дійсно дуже сумую. Першим, що я зроблю (після деокупації – ред.), піду на нашу Приморку, вип'ю там кави, погодую чайок. І потім обов'язково хочу щось намалювати, може стінопис буде великий. Дуже хочеться щось зробити знакове, що ось це я, я повернулася і Бердянськ це наше місто», – наголосила художниця.
