Про сам Бердянськ
Такий собі маленький, такий собі чистенький, такий собі — Бердянськ. Місто… Отак собі на березі Азовського моря притулився й сидить. Спереду в нього море, ззаду в нього невеличкі гори, колишній крутуватий берег моря Суражського, а він між морем та горою вдень зеленими кучерями акацій шумить, а вночі електрикою виблискує… Тихий такий, невеличкий…
Отакий… А йому сто років уже… Вік уже цілий Бердянськ провікував… Уже й моря Суражського немає, вже замість його Азовське, а Бердянськ як був, так і є…
Текла собі (і досі тече) річка Берда до Суражського моря, а в морі риби багато було, рибалки халуп понабудовували, селище заснували, і росло те селище потроху, а 1826 року його помітили, Бердянськом охрестили, й на мапу маленьку чорну крапку поставили… А воно — море, а воно — гаяань, а воно — навкруги земля чорна степова, що соками буйними пшеницю добре поїть. І пішло рости селище, і виросло скоро…
Портовська пристань. Джерело: nailizakon
Тоді записали по календарях:
"1826 года стараннями князя Воронцова возник Бердянськ…"
Будували халупи рибалки, селилися переселенці, а "старався", виходить, князь Воронцов… Так і народився Бердянськ.
А до того, як на річці Берді рибалки халупок понастровдвали, тут і скіфи були, бо могили скіфські біля Бердянська є, і ногайці були…
Скіфи пішли давно, ногайці пішли двома "виходами" 1812 й 1855 року, а натомість прийшли на місця на бердянські курці, орловці, полтавці та чернігівці, отаборилися тут і наплодили, дай боже їм здоров'я, населення краю Бердянського…
Про бердянських жуліків
Є тут особливий тип населення бердянського, що, кажуть, од ногайців пішов. Звуться ті нащадки ногайські "шахаями"… В Харкові вони звуться "раклами", в Києві "босяками", а взагалі в УРСР — "шахраями"… Ніхто їх тут з історичного боку не вивчає, а піклується ними бердянська міліція, і то більше з боку дактилоскопічного…
А так взагалі населення мішане: українці, русьхі, євреї, німці, болгари, греки.
Головна магістраль Бердянська. Джерело: nailizakon
Щоранку на базар і все за копійку
Так і живе Бердянськ. Так і живуть бердянці… Живуть собі, на базар щоранку ходять. А на базарі всіляка пожива продається, для "пропитанія"…
Там на базарі ще й бабуся сліпа сидить, з мисочкою в руці, сидить і причитає:
Помогніте, папаші,
Помогніте, мамаші,
Та помогніте ж, сестриці,
Помогніте, голубиці.
Когда б я світ божий видала,
Я б вашої доріженьки та й не засідала,
Когда б я світ божий виділа,
Я б рученьок не простягала.
Я б вашої головоньки та й не клопотала…
А дасть бердянець бабусі копійчину й дістає за ту копійку:
Сохрани, господи, вас у полі, Сохрани, господи, вас у домі, Сохрани, господи, вас у путі, Сохрани, господи, вас у дорозі.
І все це за копійку!
Базар. Традиційне місце збору бердянців. Джерело: еторетро
Робітники – роблять, службовці – служать, інші – фотографуються
Населяє Бердянськ 25 000 люду трудящого й нетрудящого… Ділиться те населення на робітників, на службовців та на інших…
Робітники — роблять, службовці — служать, а інші — "іншають".
Що робітники роблять? Як що? Жатки "Ідеал" роблять, шкіру чинять, рибалять, виноградарствують, в порту пшеницю та різне там збіжжя навантажують, пароплави лагодять, "Рудзутака" клепають… "Рудзутака" не живого, а того, що пісок з моря вичерпує…
Службовці? Взагалі… Як скрізь… Пишуть, торгують і на радянській платформі стоять…
Що в Бердянську "інші" роблять? Багато чого роблять… А багато вони роблять, бо й їх самих багато.
Найбільше в Бердянську, помоєму, ті "інші" фотографуються. Серйозно… Така сила в Бердянському фотографій, що просто очі розбігаються… Треба кожному мешканцеві не менш, як принаймні по двічі на день фотографуватися, щоб тим фотографіям робота була… А які фотографії? Думаєте, прості? Зовсім не прості… Там такі фотографії, що хочнехоч, а зайдеш, щоб тебе на "клішу" взяли. Ну як ви, приміром, встоїте, коли тобі плакат отакео кричить:
ГРАЖДАНЕ РОДИТЕЛИ!
Показалось солпышко! Несите своих птеїічиков в фотографию Ямпольского! Все єсть для дєток: Лошадь — велосипед, лошадь — "форд"!
Смикаю бистро и без долгой возни! Великолепію обставленная фотографи я!
Ще один вид на пристань. Фото: nailizakon
І що ви собі гадасте? "Граждане родители" несуть своїх "птенчиков" до фотографії Ямпольського. Сидять у вітрині "птенчики" і на коні, і на велосипеді, і на "форді". "Форд" нової конструкції: простий собі дитячий возик, а на ньому великими літерами написано "ФОРД"…
Це для "итепчикоя".
А єсть і для солідних "птахів"…
КУРОРТНЫЕ И ПРИЕЗЖИЕ!
Что вы увезете на память о Бердянске?
Нужно зайти к Ямпольскому.
Свой пляж никого не обжигает, своя лодка на 15 чел. Декораций сколько — вибирайте любую, кака я по душе: украинцам украинская,
для учащихся своя декорация,
для пик ник ов своя декорация.
Все! Все! Все!
Доведеться піти… Хоч раз у житті сфотографуватися на тлі "української декорації"… Не можна інакше: жижка національна бринить же жі Чи як, повашому?!
В 2021-му бердянські історики та науковці випустили підбірку оповідань Остапа Вишні про Бердянськ. Скріншот: youtube
Про комку
В Азовському морі, на дні оного, росте трава зелена, що к о м к о ю зветься…
Травка вона приємненька, ніжна й м'якенька, не "кусається" так, як наш кушир триклятущий, а як улізеш у неї — так вона тільки лоскоче… Лоскотлива трава… Хороша трава…
І от, як вона виросте, хвилі морські її гойдають, з кореня зривають і прихлюпують її до берега, де й лягає вона понад берегом зеленими мокрими "ковбасами"…
Найбільше її хвилями пригортається до берегів азовських кіс — Денисової (Обіточенської) та Бердянсьхої…
Тоді приходять люди православні, вигортають комку тую на берег, на піску її розтрушують, сонце її припікає, висушує, і робиться вона сухасуха, та м'яка, та рипуча…
А потім того її збирають, складають у такі пакунки, як ото сіно, й пресують особливими машинами…
Центральний парк. Джерело: nailizakon
А потім уже одправляють її в усі кінці СРСР, де з неї ліжники роблять, подушки роблять і всілякі м'які меблі роблять, щоб гражданам не дуже муляло, коли вони після "трудов праведних" чи лягають, чи сідають відпочити для…
Хороша трава комка, корисна і хорошу котировку має на ринку нашому радянському…
Вже Бердянську, приміром, тамтаки, на місці, по півтора карбованця за пуд комки платять
"Чекаємо на денаціоналізацію майна"
Бачив одну з "інших", що особливу має професію: чекає на денаціоналізацію будинків… І не в Бердянську, а в Харкові…
— Ви часом не з Харкова?
— З Харкова…
— Чи вже пройшов той закон, що будинки повертає?
— Не знаю.
— Хоч би, господи…
— А вам що, бабусю?
— Та в мене на Пушкінській два будинки, так той… Я ото сюди до сестри ще 1919 року переїхала, а там, кажуть, повертатимуть…
Джерело: Бібліотека Української літератури.
