Про роботу тату-майстром, життя в столиці та теплі спогади про Бердянськ. Історія Олега Руденка 

Від художньої школи до першого тату

Олег Руденко родом із Приморська, але справжнім домом для нього став Бердянськ. Малювати хлопець любив із самого дитинства. Він відвідував художню школу протягом чотирьох років, постійно щось ліпив, малював та створював нові образи. Любов до образотворчого мистецтва згодом логічно переросла в зацікавленість тату-культурою.

Перше татуювання я зробив собі у 18 років. Грошей на першу роботу трохи не вистачало, тому фінансово допомогла мама. 

Тоді хлопець зрозумів, що це не просто одноразовий експеримент, а початок великого шляху. Він одразу знав, що буде забивати тіло далі та обов’язково зробить це своєю професією.

Згодом через окупацію Олег переїхав до Києва, знайшов місце в студії та почав активно працювати з клієнтами. Навчання тривало постійно, адже спочатку доводилося тренуватися навіть на власному тілі. Сьогодні він сприймає свою роботу як справжнє художнє ремесло, яке залишає яскравий слід на все життя.

Власний стиль та робота з ескізами

Сьогодні Олег прагне створювати масштабні та складні проєкти – такі як рукава, малюнки на ногах чи спині. Найчастіше він працює в стилі нео-традишинл. Це доволі рідкісний напрямок для України, але малюнки в ньому виходять яскраві, чіткі, з широкою палітрою кольорів та дуже довго зберігають свій вигляд на шкірі.

Одним із найулюбленіших проєктів майстра є кольоровий рукав «Джунглі», де зображено озеро та багату природу. Також Олег любить робити і невеличкі смішні тату, наприклад, відпочиваючу жабу з Бердянська з пакетом АТБ.

Головне правило майстра – працювати тільки за власними ескізами. Людина може принести приклад із мережі, але Олег завжди перемальовує його у своїй стилістиці. Він категорично проти того, щоб майстри копіювали чужі роботи, адже саме індивідуальний розвиток рухає тату-культуру вперед.

«Зараз не важко навчитися рівно проводити лінії чи щільно зафарбовувати шкіру. Для цього є круті машинки, гарна фарба та спеціальна косметика. Набагато важче знайти майстра, який створює унікальні та неповторні проєкти», – зазначає Олег.

Чому клієнт завжди не правий

У роботі з людьми Олег дотримується власного підходу. На його думку, людина без досвіду часто не знає всіх технічних нюансів. Вона бачить гарну картинку в інтернеті, але не розуміє, як малюнок буде виглядати на тілі через кілька років чи як він ляже анатомічно.

Тому майстер часто годинами спілкується з клієнтами, радить не поспішати та разом доопрацьовує ідею. Іноді процес створення концепту триває місяцями, зате в результаті обидва залишаються максимально задоволені.

«Мій принцип – клієнт завжди не правий. Людина бачила лише кілька татуювань і не розуміє, як краще розставити деталі анатомічно чи які кольори дібрати. Я маю більше досвіду, тому завжди пояснюю, як зробити гарно», – говорить тату-майстер.

При цьому Олег принципово відмовляється робити татуювання на обличчі, бо з часом фарба там розпливається і виглядає неакуратно. Також він не береться за інтимні зони.

«Якщо людина хоче додати в тату власний сенс – це чудово. Головне, не шукати дурних значень з інтернету, де павук дивиться вгору чи вниз. Краще набити щось справді цінне для себе. Наприклад, пам’ять про дитячу іграшку або важливу подію», – додає хлопець.

Складні місця та найдорожчі проєкти

Один робочий сеанс у Олега триває близько шести годин і коштує від 10 тисяч гривень. Більше цього часу він принципово не працює за один день, щоб не втрачати концентрацію та якість малюнка. Наразі найдорожчим та найдовшим проєктом у його кар’єрі є татуювання на всю ногу. За площею розгорнута нога виявляється навіть більшою за спину, тому робота вимагає величезного ресурсу та часу. На цей проєкт уже пішло 8 сеансів, а попереду чекає ще щонайменше 15 зустрічей.

За словами майстра, найскладніші місця для зафарбовування – це ділянки зі специфічною шкірою: лікті, згини рук та кисті. А найболючіше робити татуювання на шиї, особливо ближче до ключиць та щелепи.

Сам Олег також має багато татуювань. Більшість із них робили його друзі-майстри, а найперші малюнки він набивав собі сам. На його тілі є і смішні цвяхи на коліні, і поштар із поганими новинами, дівчина «Меланхолія» та навіть зображення кота, ідею якого він перейняв у знайомої, яка вирішила її вивести.

Сум за домом та мрії про Бердянськ

Попри вдалу роботу в столиці, Олег дуже сумує за Бердянськом. До повномасштабного вторгнення він планував постійно жити біля моря, а за кордон їздити лише на тимчасові підробітки в інші студії.

Зараз тату-майстер відчуває, що його життя ніби встало на паузу. Він мріє знову сісти на велосипед та проїхатися вздовж моря аж на Дальню косу.

«Найтепліший спогад з дому – це мій день народження на початку літа на Середній косі. Погода, море, мало людей і затишний будиночок. Зараз є дивне відчуття, ніби все життя встало на паузу, і щодня хочеться повернутися додому все сильніше», – зізнається Олег Руденко.