Релокація, акне та європейська сировина. Як бердянка заснувала бренд косметики під час війни

Бердянка Римма Домненко продала салон краси, щоб створити власний бренд косметики

Для підприємниці це вже друга примусова зміна дому через російську агресію. У 2014 році вона була змушена залишити Донецьк, де навчалася і переїхати до Дніпра, де завершила навчання в Дніпровському національному університету (ДНУ) та спільно з чоловіком почала перші кроки в бізнесі.

На момент повномасштабного вторгнення у 2022 році родина жила в Дніпрі. За кілька тижнів виїхали на Закарпаття – спершу до Сваляви, де провели чотири місяці. Згодом повернулися до Дніпра з надією відновити життя й справу, проте безпекова ситуація змусила знову радикально змінити локацію та остаточно осісти в Ужгороді.

«Мені подобається Ужгород тим, що він затишний і атмосферний. Місцевий повільний темп життя навіть імпонує. У великому місті ти звикаєш постійно кудись бігти, а тут уповільнюєшся й розумієш, що так теж можна жити. Проте за темпераментом мені іноді буває нудно, бракує звичного динамізму», – зазначає власниця бренду.

Додатковим викликом для бізнесу стала специфіка місцевої інфраструктури. Неділя в Ужгороді – це безальтернативний день відпочинку, коли місто повністю завмирає, що спершу викликало стрес після досвіду роботи в Дніпрі, де бізнес не залежить від дня тижня.

Від лазерної косметології до власного виробництва

Основою для майбутнього косметичного бренду став досвід управління власним салоном лазерної косметології в Дніпрі, де практикували професійні дерматологи. Поштовхом до створення свого продукту стала особиста проблема – акне третього ступеня, яке не вдавалося вилікувати ані апаратними методиками, ані ін’єкціями, ані коригуванням раціону з нутриціологами.

Підприємиця почала самостійно шукати якісну європейську сировину та вийшла на контрактне виробництво в Києві. Отримавши перші успішні результати лікування власної шкіри, у 2020 році вона ухвалила рішення продати успішний салон, аби повністю інвестувати в розробку лінійки косметики.

«Чоловік був категорично проти, адже на той момент до українського продукту в індустрії краси ставилися з глибоким скепсисом, його майже не хотіли купувати. Але я взяла на себе ці ризики. Кожна позиція в нашому асортименті народжується через мій особистий біль. Була вагітна вдруге – з’явилася олія від розтяжок, народила – розробили дитячу лінійку, зіткнулася з наслідками висипів – створили серію від постакне».

Якість проти швидкого маркетингу

Головна концепція бренду – створення робочих складів без використання класичних маркетингових пасток. Підприємиця свідомо відмовляється від випуску простих і дешевих у виробництві продуктів, як-от ізольованих гіалуронових сироваток, які мають високий попит, але не вирішують глибоких проблем шкіри.

Розробка одного продукту разом із технологом триває щонайменше рік. Наприклад, формулу банального, на перший погляд, крему для рук, який мав одночасно усувати пігментацію, інтенсивно зволожувати, не залишати липкості й не бути агресивним, тестували та вдосконалювали впродовж двох років. Бренд сповідує філософію «екологічного старіння», роблячи ставку на фізіологічне відновлення клітин. Наразі косметика представлена на провідних онлайн-майданчиках (Makeup, Brocard) та інтегрована у практику професійних дерматологів, які ведуть дистанційне консультування клієнтів.

Воєнні реалії

Ведення бізнесу в умовах воєнного стану супроводжується постійними логістичними та психологічними кризами. Географічне розташування в Ужгороді створює часовий розрив із ключовим ядром споживачів.

«Основні клієнти, які купують нашу косметику, зосереджені в Харкові, Одесі, Дніпрі та Києві. Доставка посилки з Ужгорода в ці регіони триває два-три дні. Це складно, адже сучасний покупець не хоче чекати. Західна Україна натомість має тенденцію підтримувати виключно локальних, своїх виробників. Дніпро залишається нашою базою підтримки лише завдяки репутації салону, що працював там раніше».

Найбільшим джерелом стресу залишається безпековий фактор. Виробничі потужності та склади досі перебувають у столиці, тому кожна масована ракетна атака на Київ змушує власницю в режимі реального часу моніторити ситуацію та перевіряти безпеку співробітників і збереження майна. За її словами, єдине, що тримає бізнес на плаву та мотивує працювати далі – це зворотний зв’язок від клієнтів і фоторезультати реального виліковування дерматологічних патологій.

Туга за домом

Попри інтеграцію в новий регіон та розвиток власної справи, головним емоційним якорем для підприємниці залишається рідний Бердянськ, який наразі перебуває в окупації.

«Зараз є фінансова та фізична можливість поїхати на відпочинок, наприклад, до Туреччини. Але я б не замислюючись віддала абсолютно все, щоб просто поїхати додому, в Бердянськ. Пройтися центром, з’їсти ту саму піцу з дитинства, смак якої пам’ятаю досі. Перше, що я зроблю після звільнення міста й завершення війни – повернуся до Дніпра, поїду в Бердянськ і нарешті покатаюся на колесі огляду, на яке раніше ніколи не вистачало часу», – ділиться планами власниця бренду.