Після виїзду життя переселенців змінюється не лише географічно. Змінюється саме відчуття майбутнього, логіка планів, рішень і витрат. Ця історія – про різницю, яку не видно ззовні. Коли в одних є «потім», у яке можна вкладати. А в інших – лише сьогодні, яке треба прожити.
Усі імена героїв змінено для їхньої безпеки
Бердянка Олена разом із донькою вже три роки живуть у Києві. Перший час у столиці жінці дався дуже складно. Їм довелось змінити чотири квартири. Десь власники повертались і просили звільнити житло. Десь раптово змінювались умови і ціна. З роботою було не краще – десятки співбесід, стажування і постійне відчуття, що можеш не впоратись.
«Я дуже сумувала за домом. За своєю квартирою, своїм життям. Мені було гірко тіснитись з донькою на маленькому дивані, знаючи, що вдома у неї своя кімната. Я дуже боялась. Що не впораюс. Що не зможу все це витягнути».
Приблизна стабільність у житті Олени з’явилась лише минулого року. Жінка закінчила стажування й отримала хорошу роботу, знайшла нормальну квартиру поряд. Каже, що вперше за довгий час змогла трохи видихнути.
Нещодавно вона прийшла на роботу в новій сукні. І почула від колеги:
«Гарно виглядаєш. Я собі таку зараз не можу дозволити».
Це прозвучало дуже неоднозначно, каже жінка.
«Мені від такого «компліменту» стало не по собі. Ніби мені має бути соромно, що я витрачаю гроші на такі несерйозні покупки».
От тільки…
«Останні місяці моя колега постійно розповідає про ремонт. Вона обирає плитку, меблі, кухню, про яку давно мріяла. Бідкається, скільки коштів на все це треба. Я слухаю і розумію, що ми живемо в різних реальностях. Бо вона не може зараз купити собі сукню. Але робить ремонт у своїй квартирі. А я можу купити цю сукню. Бо в мене немає ремонту. Немає квартири. Більше того – немає навіть розуміння, де і як вона могла б бути».
«Раніше я теж думала про «серйозні» витрати. Про плани на потім.
Зараз у мене немає цього «потім»».
Життя Олени зараз складається з базових потреб і витрат. Оренда, їжа, побут.
І іноді – маленькі радощі: кіно з донькою, маленькі подорожі або та сама сукня.
«І, мабуть, з боку комусь дійсно може здатись, що я живу краще.
Бо можу дозволити собі якісь «необов’язкові» речі».
«Але це ж не про рівень життя, – каже Олена. А про відсутність майбутнього планування. Після втрати дому змінилась не лише адреса. А сама логіка життя. У когось є витрати на майбутнє — ремонт, житло, облаштування. У когось — тільки витрати на сьогодні. І різниця між цими двома реальностями — далеко не в грошах. Бо іноді те, що комусь може здатись зайвими витратами – єдине, що сьогодні й тримає».
Багато з нас зараз дійсно живуть в різних реальностях. І дуже важливо їх не порівнювати, а пам’ятати, що за кожною «сукнею» чи «ремонтом» стоїть чиясь зовсім інша історія.









