Яким був Герой України, бердянець Валерій Чибінєєв? Чому варто подивитися фільм «Каракурт»

Завжди мріяв бути військовим

Вже перші хвилини фільму нагадують по відданість Валерія своїй країні. Нагородження золотою зіркою та присвоєння звання «Героя України» у 2016 році сприймаються розвідником дуже скромно.

«Є ще гідні люди, яких треба нагородити. Не за ордена та медалі служимо», – сказав Валерій того дня в інтерв’ю телеканалу «1+1».

Офіцер розвідки ще з дитинства мріяв стати військовим. Він навіть написав про це в творі у сьомому класі.

«Я хочу быть военным», – цитата з дитячого шкільного твору була недитячим прагненням підлітка стати справжнім чоловіком. За словами виховательки Валерія Світлани, він вважав, що справжнім чоловіком можна стати лише у війську.

«У нас педуніверситет, ти такий спортивний, давай на вчителя фізкультури, тренера? Ні, я буду офіцером. Тільки офіцер – справжній чоловік. А я хочу бути справжнім чоловіком. Більше я з ним не розмовляла на цю тему. Я зрозуміла, що сказав, як відрізав», – згадала розмову з Валерієм пані Світлана.

Чибінєєв разом з рідним братом Романом виріс у Бердянській школі-інтернаті. Вони обидва стали військовими. Обидва загинули за свою країну з різницею в три роки. Фраза журналістки, знайомої з бердянцем, від якої по тілу біжать мурашки: «Валєру ховали та він у руках тримав урну з прахом свого брата».

Яким був Герой України?

З кожною хвилиною все більше вимальовується портрет героя. Хоробрий боєць, який блискавично орієнтується в кризових ситуаціях, завжди готовий допомагати іншим. Друзі та побратими Валерія одну за одною розповідають історії про його фронтові подвиги. Чоловік самотужки міг взяти в полон шістьох противників, влучно навести вогонь і завоювати трофейну техніку ворога. Кмітливий, хитрий та швидкий на війні, але водночас добрий, спокійний та душевний у повсякденному житті. У фільмі розкривають тонку душу героя, який любив не лише війну, але і театр, мріяв бути не лише справжнім чоловіком на полігоні, але і для своєї сім’ї.

Коли Росія повномасштабно напала на Україну в лютому 2022 року, Валерій з дружиною жили в Києві. Він наполіг, щоб кохана покинула столицю. Востаннє вони бачились на шляху її евакуації  у Черкасах.

Валерій загинув у бою

Валерій загинув на Київщині під час оборони Гостомеля. Це сталося в його день народження 3 березня 2022 року. За словами побратимів, Чибінєєв до останнього залишався мужнім бійцем.

«За бій він зміг відстріляти близько 100 бронебійних боєприпасів саме по техніці, там було легкоброньовані десантні БМД, БМД-3 і танк. Тобто всі БМД, які були зупинені на блокпосту, вони всі мали пробоїни саме від снайперської гвинтівки Валєри. Коли колона була розбита, хто намагався втікати, ми дочищали. Валера, враховуючи, що у нього закінчились боєприпаси, висунувся на сам блокпост і продовжив бій вже зі своїм кулеметом. Противник вів вогонь не прицільний, просто на отмашок з окопу. І двічі влучив у Валєру», – згадав останні хвилини життя героя офіцер ГУР з позивним Філософ.

Валерій так і не побачив доньку

Про те, що стане батьком, Валерій дізнався з повідомлення в месенджері. Пізніше чоловік мав зателефонувати дружині, але не встиг.

Кадри, від яких крається серце – відео дворічної Марти. У дівчинки татові очі, каже дружина полеглого героя. Маленька, яка інколи не бачила тата, обіймає його портрет з любов’ю. Такою, яку він так і не встиг їй дати за життя.

Тож про що цей фільм?

Ця стрічка не про пафос, рекрутинг або ідеалізацію війни. Це історія простого українця, який не жадав популярності. Сироту, який мріяв стати справжнім чоловіком і став справжнім героєм своєї країни.

“Каракурт” — історія Героя України Валерія Чибінєєва