«60–70% мешканців чекають Україну» – видання The Telegraph про життя в окупованому Бердянську

Одне з провідних британських видань The Telegraph опублікувало матеріал про ситуацію в окупованому Бердянську. Журналісти поспілкувалися з мешканцями, які залишились у місті попри війну, репресії та постійний тиск з боку окупаційної влади. Більшість з них просили не називати імен – через страх за власну безпеку.

Це більше не Бердянськ

Бердянськ – місто-привид. Заколочені вітрини, спорожнілі дитячі майданчики, вулиці, що знали інші назви. Туристичні локації, перетворені на військові об’єкти. Усе – під наглядом солдатів у цивільному та комендантською годиною.

Після повномасштабного вторгнення, близько третини мешканців (з понад 100 тисяч) покинули місто. На їхнє місце росія почала активно заселяти своїх громадян – здебільшого з регіонів на кшталт Дагестану. Їм пропонували високу зарплату і житло – у домівках тих, хто змушений був тікати.

«Іноді військова адміністрація обходить будинки нібито в пошуках злочинців, а насправді фіксує, які квартири залишились порожніми» – розповідає місцева жителька.

60–70% чекають повернення України

Попри три роки під окупацією, надія в Бердянську жива. Жителі міста, які спілкувались із журналістами The Telegraph, кажуть: переважна більшість тих, хто залишився – 60 –70% – чекають на повернення України.

«Вони досі не вірять і не хочуть вірити, що росія прийшла назавжди» – говорить бердянець.

Окупація – спосіб витіснити українців з іхніх будинків

Матеріал детально описує системну політику примусової інтеграції, яку реалізує росія:

• перерозподіл житла і роботи;
• русифікація освіти;
• тиск на батьків, які не згодні з російською програмою;
• примусова паспортизація.

«Щоб отримати пенсію або доступ до лікаря – потрібен російський паспорт» – зазначають у матеріалі.

Жителі живуть подвійним життям – буквально з двома телефонами. Один – для комунікації з владою. Другий – прихований, щоб мати змогу лишатись на зв’язку з Україною і світом.

«По одному телефону ми живемо за їхніми законами, а по іншому – можемо ще лишатися собою» – каже 52-річний мешканець міста.

Точка (не) повернення?

Західні аналітики вбачають у переселенні росіян свідому тактику кремля, яка має зробити будь-яку деокупацію складною.

«Стираючи українську ідентичність на місцях, росія де-факто створює реальність, яку потім намагатиметься нав’язати за столом переговорів» – коментує Юлія Фрідріх, дослідниця з питань безпеки.

І саме зараз, коли на Заході знову лунають голоси про «угоду заради миру», місцеві жителі бояться, що Бердянськ можуть просто «обміняти» на тишу – і на цьому крапка.

«Мирна угода – це важка дилема, це вибір між свободою і смертю» – сказав літній чоловік, що живе на околиці Бердянська. – «З одного боку залишитись під росією, іншого – нові смерті на фронті».