Так молодь намагається зберегти свою ідентичність
На тимчасово окупованих росією територіях підлітки потайки збираються в маленьких групах, щоб разом читати українські книжки. Ці зустрічі називають одним із найнебезпечніших книжкових клубів у світі. Про це «Бердянськ 24» дізнався з британського видання «The Guardian».
Одна з учасниць клубу — 17-річна Марійка (ім’я змінено з міркувань безпеки). Перед кожною зустріччю вона з друзями переконується, що всі вікна зачинені, а біля дверей – нікого немає.
Згідно з матеріалом, українські підручники на окупованих територіях визнано «екстремістськими».
«За зберігання таких книжок можна отримати до п’яти років» – пише «The Guardian».
Більше того, батьки, які дозволяють дітям навчатися за українською програмою онлайн, можуть позбутися батьківських прав.
Марійка згадує, як у школі російські військові знімали українську символіку:
«Вони зняли всю українську символіку і всюди повісили портрети путіна».
Уроки історії, за її словами, тепер присвячені лише «величі росії» – без правди про Голодомор, Сталіна чи боротьбу України за незалежність.
«У школі вчать не знанням, а ненавидіти інших українців» – каже вона.
Зустрічі книжкового клубу проходять максимально обережно – не більше трьох осіб.
«Будь-хто зайвий – це ризик. Один з наших знайомих просто сказав вголос, що слухав українську музику – і на нього донесли» – розповідає Марійка.
Знайти українські книжки – теж проблема. У місті, де живе дівчина, росіяни вилучили й знищили близько 200 тисяч книжок.
«У бібліотеках залишилися лише російські підручники, пропагандистська література і радянська класика» – йдеться в матеріалі.
Тому підлітки читають онлайн-версії, а потім стирають історію пошуку.
Одна з улюблених авторок клубу – Леся Українка. Вона створила власний книжковий клуб у Києві, коли українська мова теж була заборонена. Це надихає, бо вони не перші, хто бореться за право говорити рідною мовою.
Частина творів, які читає клуб – не про війну. Підліткм читають оповідання про звичайне життя. Це допомагає не з’їхати з глузду. Дає відчуття, що вони досі в Україні, хоча навколо – окупація.
Підлітки роблять все, навіть ризикують життям, аби лише зберегти свою ідентичність і пам’ятати, хто вони є насправді.