Уже не перший рік у Бердянську проводять урочистості, присвячені черговій річниці з дня загибелі славетного князя Святослава, "запорожця на престолі", як називав його Грушевський. Щоправда, згадують його поки що не на державному чи міському рівні, а лише в середовищі тих небагатьох прогресивно мислячих людей, які здатні аналізувати українську історію, а саме її героїчні та славетні сторінки. Неприємно згадувати поразки (Берестечко, Полтава), а от перемоги українського народу старанно замовчуються. Як, власне, і ті державні керманичі, під керівництвом яких були здобуті ці перемоги.
Саме з моєї ініціативи ще з 2007 року в Бердянську проводять тризни за князем Святославом, громадські слухання до дня загибелі цього державного велетня, досвідченого військового стратега. Кілька разів за моєю ініціативою бердянці виїжджали на Хортицю, на місце останнього бою князя Святослава, покладали квіти на кручі, де, ймовірно, загинув у бою з печенігами Святослав. Про князя я неодноразово писав, зокрема, у своєму блозі у бердянській газеті "Info" та на сайті ВО "Свобода". Зрештою усвідомив, що цього недостатньо для вшанування такої монументальної особистості. І тому я вирішив відкрити рахунок для збору коштів на побудову в Бердянську пам'ятника князю Святославу.
Наше місто багате на різні архітектурні споруди, які однозначно неможливо класифікувати, чим вони є: пам'ятник, незаконне будівництво, мала архітектурна форма, елемент декору, скульптура чи ще щось інше. Окрім Лєніна, ще бовваніють царський сатрап Воронцов (проти цього "засновника міста" 17.09.2010р. Бердянська "Свобода" проводила міжнародне пікетування – були окрім громадян України гість з Австралії), є "пам'ятники" жабі, комару, граблям…Не дивуйтеся, такі місцеві реалії. Судячи з відсутності реакції містян, ці прояви "архітектури" не дуже дошкуляють естетичному окові.
Не так давно висунуто ініціативу побудувати пам'ятник Шевченку. Пам'ятника ще немає, грошей на пам'ятник теж, але вже триває палке обговорення, де б встановити те, чого поки що нема. До того ж люди, які беруть у цьому участь, вважають себе після цього достатньо серйозними. Окрім сміху це нічого не викликає.
Вважаю, що моя ініціатива буде зрозумілою. Не варто чекати від держави, що вона вшановуватиме пам'ять справді великих українців. Не ридати, а здобувати! Реквізити рахунку: Укрсиббанк, 4073 6430 0069 6147. Наперед вдячний всім, хто відгукнеться на мою ініціативу та підтримає її. І не тільки добрим словом чи позитивною думкою.
