Уродженець Черкас Олег Пономар вже багато років живе у Канаді. За фахом він – фінансист, проте справжню популярність здобув завдяки своїм оригінальним постам у Facebook, на які підписалося вже понад 100 тисяч читачів. Пише, в основному про велику політику, акуратно перемішуючи серйозні матерії із тонкою іронією. «До чого тут футбол?» – запитаєте ви. Відповімо.
Пономар неодноразово висловлював впевненість, що чемпіонат світу-2018, який повинен відбутися у Росії, змінить місце дислокації. На переконання українського аналітика не вплинув навіть робочий візит новоспеченого президента ФІФА Джанні Інфантіно у Москву. «Футбол 24» дізнався, на чому базується прогноз Олега Пономаря.
- Пане Олеже, ви вже давно і послідовно підводите своїх читачів до думки, що Росія втратить право на проведення ЧС-2018. Це логічні висновки чи певні інсайди?
- І те, й інше. У мене є певна інформація, а ще логіка мені підказує, проводячи історичні паралелі. Чемпіонат світу отриманий корупційним шляхом. Це перше. Друге: варто враховувати всю міжнародну ситуацію навколо Росії, те, що Росія є агресором, що на неї здійснюється великий тиск Заходу, тобто, бачимо вплив геополітики. Враховуючи ці два фактори, припускаю, що у Росії ближче до 2018 року це право, з великою долею ймовірності, відберуть.
Невипадково стався величезний гучний скандал у ФІФА. Те, що ФІФА – корупційна організація, знали всі і давно, але скандал вибухнув буквально минулого року. Блаттер, головний корупціонер, відсторонений. Багато чиновників – під слідством. Дехто з них екстрадований до США. За моєю інформацією, вони активно співпрацюють із слідством – тобто, пішли на угоду, щоб пом’якшити термін покарання. «Зливаються» усі корупційні схеми, тому є дуже великий шанс, що чемпіонат світу у Росії заберуть. Це було б законно і справедливо.
- Тим часом Джанні Інфантіно, новообраний президент ФІФА, відвідав Росію і, начебто, повністю задоволений підготовкою країни до Мундіалю. «Росія – дуже важлива для футболу», «Росія – сильна країна» і так далі. Що це: банальна дипломатія, чи все ж ФІФА продовжує робити ставку на Москву?
- Я думаю, все-таки дипломатія. До того часу, поки приймуть рішення, ніхто про це не говоритиме. Наразі ж робитимуть вигляд, що все нормально, що йде підготовка… До слова, Інфантіно я також не вважаю кришталево чистою людиною серед футбольної чиновницької братії. Думаю, на нього у ФБР також є певна інформація. Тож Інфантіно не матиме вагомого впливу на рішення, навіть якщо дуже хоче, щоб чемпіонат пройшов на території Росії. Все-таки задіяні сили більш серйозні, ніж Інфантіно.
Тому наразі – дипломатія. Чемпіонат забиратимуть ближче до 2018-го і віддадуть країні, якій не потрібен час на підготовку. Найімовірнішим претендентом при такому розкладі я вважаю Великобританію. Вона повністю готова – стадіони, готелі, дороги. Тим паче, Британія нещодавно приймала Олімпіаду, там все є. Також непоганий варіант – Німеччина, але там вже проходив Мундіаль якихось десять років тому.
- А як щодо США? У країні, схоже, футбольний бум.
- Штати – це було б прекрасно! Але ФІФА міняє квоти. 2018-й відводиться Європі. США – союзники Великобританії, тому вони лобіюватимуть її інтереси. Америка й справді семимильними кроками розвиває соккер. Люди полюбили цей вид спорту, особливо – жіночий соккер. Коли за ротацією настане черга Північної Америки (тому що після Росії буде Азія), Штати стануть головним фаворитом.
- Кажете, що Джанні Інфантіно – не «кришталево чистий». На ваш погляд, він допрацює свій президентський термін?
- Це гачки, бачите? Це все – гачки, як у великій політиці. Ось президент Бразилії зараз проходить процедуру імпічменту. Компромат є на всіх. Все залежить від того, наскільки вони, дипломатично кажучи, дослухаються до дружніх порад світового уряду (я жартома так називаю людей, які визначають світову політику). Якщо Інфантіно робитиме, як потрібно, то ймовірно, що відпрацює свій термін. Якщо ні – повторить долю Блаттера.
На фото: Поруч із Путіним і Блаттером - президент Бразилії Ділма Русеф, яка на межі імпічменту
- Чому грандіозні антикорупційні розслідування розпочалися лише тепер? Чи пов’язано це напряму із свавіллям Росії на міжнародній арені?
- Можливо, не визначальним чином, але частково – так. Можна навести в якості прикладу війну в Грузії 2008-го року. Росія там повелася дуже агресивно. Це всі знали, але, начебто, проковтнули. Насправді ж це означало, що просто не настав час. Тоді ще не існувало належних економічних, військових, дипломатичних ресурсів – щоб був готовим увесь світ, всі політики, ринки. Спусковим гачком стала анексія Криму. Аналогічно і у футболі. Всі знали, що Блаттер – корупціонер, інформація накопичувалась, але все повинно було спрацювати у конкретний час.
Росію приводитимуть до тями по всіх фронтах – для того, щоб вона дотримувалась міжнародних правил співіснування. От зараз – Панамагейт. Світ глобалізується, а боротьба з корупцією – активізується. Не тільки у футболі, а й в багатьох інших сферах. Для того, щоб розвивалася міжнародна торгівля і бізнес, правила мають бути відкриті, прозорі і чесні. Ніхто не каже, що ці ідеальні умови настануть скоро, але рух до цього вже відбувається.
- Побутує така думка, що, мовляв, не варто відбирати у Росії чемпіонат світу. Нехай Путін проводить престижний форум – це ще більше підірве країну в економічному плані…
- Доля правди і раціональне зерно в цьому є. Не варто забирати зараз – нехай витрачають гроші. Забрати можна, як я вже сказав, за два місяці до старту і віддати тій державі, яка не потребує стільки часу на підготовку. Нехай витрачаються, нехай спустошують бюджет. Це буде такими собі непрямими санкціями – доповненням п’яти пакетів санкцій від Америки і трьох пакетів від ЄС. Якщо вони наклали на себе ще й такі санкції – що ж, нехай тягнуть. Що більше грошей вони витратять, то поступливішими будуть у геополітиці.
- Припустимо, що у Росії не відібрали чемпіонат світу. Чи варто у такому випадку їхати на цей форум провідним збірним світу? Можливо, доцільним буде бойкот?
- Я абсолютно згідний – бойкот став би дієвим механізмом демонстрації всій світовій спільноті (спортивній і неспортивній), що корупція у XXI столітті – неприйнятна, агресивна зовнішня політика – також. Тож бойкот – хороший запасний варіант. Нехай проводять Мундіаль з тими, хто приїде – Африка, можливо, хтось ще. Значущість такого Кубка світу дуже сильно впаде. Це так само, як зробили Путіну у Брісбені – повний ігнор, коли він сам сидів за столом.
- Переведемо розмову про футбол і політику в трохи іншу площину. Селезньов, Пилявський, Зінченко та деякі інші українські футболісти, які поїхали отримувати російські гроші вже у час війни, - це зрадники?
- Знаєте, судити не маємо права. Ми з вами – не Ісус Христос. Якщо закон ними не порушений (а він формально – не порушений), то судити не маємо права. Можу сказати лише про те, як на місці того ж Селезньова вчинив би я. Я б не поїхав. Є такі речі під час війни, які навіть важко уявити. Навіть якби мені дали мільярд доларів – клянусь, я б не поїхав. Це те ж, якби у 43-му році якийсь спортсмен вирушив із Союзу виступати за берлінський клуб. Ви можете собі таке уявити? Я не можу. Для мене є речі і цінності, які за гроші купити не можна. Навіть за дуже великі гроші.
- Чи варто для таких футболістів тримати двері збірної України відчиненими?
- Як я вже казав, відповідаючи на попереднє запитання: якщо закон формально не порушений, застосувати до них санкції не можна. Можна їх просто ігнорувати і не викликати в збірну. Думаю, вболівальники це оцінять і підтримають.
- «Шахтар» другий сезон поспіль проводить за межами Донецька і «Донбас Арени». На вашу думку, у який спосіб команді найреальніше повернутися додому? Домовлятися із псевдореспублікою, чи все ж потрібно очікувати на повне звільнення території від окупанта?
- Якщо там проведуть вибори відповідно до мінських домовленостей - під егідою ОБСЄ, з участю всіх українських партій і при передачі кордону, територія формально залишиться в складі України. Якщо до кінця року ця вся ситуація «устаканиться» і вибори будуть визнані світової спільнотою, то тоді «Шахтар» отримає змогу переїхати і ніхто за це Ахметова не засудить. Ахметова можна зрозуміти: це справа його життя – стільки грошей вкладено у «Донбас Арену». Це один із найкращих стадіонів у Європі. Ви пам’ятаєте, як ця арена витримала зливу, коли наші грали із французами на Євро? Дуже крутий стадіон, дорогий і хороший!
- Якими ще футбольними темами ви глибоко цікавитеся? Наскільки вам узагалі близький футбол?
- Футбол мені дуже близький. Я сам колись грав ще в часи Радянського Союзу. Це було у Черкасах, в групі підготовки черкаського «Дніпра», який виступав у Другій лізі. Я бігав за «дубль», тренувався у таких відомих спеціалістів, як Вернигора. Тобто, у цій темі перебуваю з дитинства. Футбол – любов всього мого життя.
Вболіваю за «Динамо» (Київ). Вперше мене батько повіз із Черкас на «Республіканський», коли «Динамо» приймало «Чорноморець». Це 1975-й, мені було 7 років. Я «вживу» побачив таких майстрів як Бишовець, Онищенко, Колотов, Мунтян, Верємєєв – всю оцю неймовірну плеяду. Тому досі залишаюся вірним і пристрасним вболівальником «Динамо». Вважаю, що справжні вболівальники клуби не змінюють. Як би динамівці не грали, і в біді, і в радості, і в перемогах чи поразках – я завжди поруч із своєю командою. Дуже люблю і поважаю Лобановського. Зараз Ребров виконує прекрасну роботу.
За кордоном вболіваю за «Реал». Мені імпонує Моурінью, я про це писав у своїх постах. Знаєте, чому мені подобаються Моурінью і «Реал»? Тому що вони нагадують «Динамо» часів Лобановського. От «Барселона» мені схожа на «Динамо» (Мінськ) часів Союзу – «щирий футбол». А «Реал», як тогочасне київське «Динамо», грає у тотальний футбол, який приносить результат. Якщо потрібно зіграти від оборони, з тотальним пресингом і на контратаках, мадридці не будуть цуратися цього. Якщо то єдиний шлях до здобуття перемоги – вони діятимуть саме так і переможуть ту ж «Барселону», як це нещодавно сталося. Істинні шанувальники футболу бачать красу не в рахунку 6:5, а в тому, щоб обрати правильну тактику і відповідно налаштувати команду, навчити, куди потрібно бігти. Щоб усі діяли мобільно, тотально, компактно. Всі в обороні, всі в атаці. Ось в чому сенс футболу для гурманів!
Тому я люблю всі команди, які тренує Моурінью. Згадайте, як його «Інтер» виграв Кубок чемпіонів у «Баварії». За підбором виконавців міланський клуб не був сильнішим, проте «рвав» усіх. Ось це мені подобається.
- Ви вже багато років мешкаєте в Канаді. Наскільки непросто стежити за улюбленою командою через океан?
- Коли в Європі вечір, у Канаді – день. Я завжди йду в український бар і разом зі співвітчизниками переглядаю і збірну, і бої Кличка, і «Динамо», коли воно грає в Лізі чемпіонів. У Торонто ж величезна українська діаспора – тисяч 200! Усі з прапорами, у патріотичних футболках, всі скандують, кричать, хвилюються. В українських районах міста всі бари у такі дні – переповнені. Чи існують фан-клуби «Динамо»? Ні, тут народ вболіває за збірну України і всі українські команди. Пригадую, як «Шахтар» грав у фіналі Кубка УЄФА. Тоді всі підтримували «гірників», не зважаючи на те, що клуб – із Донецька. Насамперед це – українська команда.
- Читав, що після Євромайдану ви повернулися на батьківщину. Де зараз проводите більше часу – в Україні чи Канаді?
- Всюди: і в Україні, і в Канаді, і в Європі. Так, я кілька років жив у Черкасах, але зараз у мене багато роботи, тож став «громадянином світу» (Усміхається).
- Вас вважають блогером-оптимістом. Яким буде ваш найоптимістичніший прогноз щодо збірної України на Євро-2016?
- Хочеться, щоб Україна якомога краще зіграла у Франції. Я також планую відвідати кілька матчів. Буду підтримувати і хвилюватися. Зараз у нашої збірної дуже хороший вік. Ця команда ще не дозріла до зміни поколінь, але вони вже й не 20-річні хлопчаки. Тобто, у них найпрекрасніший футбольний вік. Тож вони, на мій погляд, повинні вистрелити. Плюс – вони амбіційні, всім хочеться щось виграти, або хоча б вийти з групи. Тому щодо чемпіонату Європи – так, я оптиміст.
Олег Бабій
