В Україні офіційно стартувала передвиборча кампанія. Лідери громадської думки вже оголосили про наміри балотуватися на посаду Президента. Нині діючий Гарант офіційних заяв про участь в кампанії 2019-го року не робив, хоча активна фаза його агітації розпочалася ще восени. Тож, прізвища основних кандидатів, між якими точитиметься боротьба за найвищу державну посаду, вже відомі. Свій вибір на користь Юлії Тимошенко зробив давно, спробую пояснити чому.
Країна потребує змін!
Як директору державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт», а в подальшому – як позивачу проти Міністерства інфраструктури в судах різних інстанцій, мені особисто довелося відчути, якими цілями керується нинішній «істеблішмент» України. В морській галузі політика спрямована на тотальне знищення державної форми власності. Цей шлях було обрано ще з часів Януковича. Нова команда, яка прийшла до влади після трагічних подій Революції Гідності, не тільки продовжила курс попередників, а й зуміла надати очевидним руйнівним процесам забарвлення «прогресивних» реформ та впровадження «новаторських» ідей. В портовій галузі країни державні компанії поставлені на межу виживання – 75% прибутку порти перераховують в бюджет, а з урахуванням інших податків ця сума сягає 90%. За таких умов порти не спроможні інвестувати зароблені кошти в інфраструктуру, що призводить до занепаду бюджетоутворюючих підприємств. Кадрова політика не витримує жодної критики. Вище керівництво міністерства відверто лобіює інтереси приватних компаній, яких завели в українські порти. Сотні томів матеріалів з конкретними фактами, які підтверджують корупцію державних чиновників, перебувають в НАБУ. Однак, очевидно, задіяно політичні важелі впливу, тому дані справи належним чином не розслідуються.
Аналогічною є політика і в інших галузях економіки. Схеми і оборудки в енергетиці, гучні скандали в оборонному секторі, мільярдні прибутки наближених до Президента та деяких олігархів, які співпрацюють з владою, провальна соціальна політика стали визначальними показниками нинішнього державного керівництва. Окремо варто виділити правоохоронні органи та судочинство. Абсурдні та замовні кримінальні провадження, які відкриваються на політичних опонентів, доводяться до судів. В більшості випадків українська Феміда перетворилась на складову політичного протистояння. Принцип верховенства права в Україні не діє! Та навіть якщо правду вдалося відстояти в суді, немає жодних гарантій, що рішення буде виконано. Особисто мені це добре відомо, адже наведені факти взяті з власного досвіду.
Ведеться боротьба з власним народом. Силові структури, правоохоронні органи, суди і деякі ЗМІ стали інструментами цього протистояння. Держава потребує змін! І реальний шанс їх досягнення – вирок діючому Гаранту на виборах Президента України.
Чому Тимошенко?
Юлія Тимошенко є одним з найбільш досвідчених українських політиків. Успішна практика державного керівництва, принципова і послідовна політична діяльність, статус і визнання європейського співтовариства, чітка і зрозуміла стратегія розвитку держави, відображена в Новому курсі – визначальні фактори, які характеризують Юлію Тимошенко як сильного лідера і основного претендента на посаду Президента України.
Поряд із цим, Юлія Тимошенко постійно перебуває під шквалом критики. Один за одним Президенти Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Віктор Янукович і Петро Порошенко запускали широкомасштабні кампанії проти Тимошенко. «Газова принцеса», «крадійка», «ставлениця Заходу», а сьогодні – «протеже Кремля» - епітети, якими нагороджували лідера Батьківщини нинішній Гарант і колишні українські Президенти. Менше року тому британська газета “The Guardian” опублікувала матеріали розслідування американської прокуратури, які довели, що, наприклад, режим Януковича витратив 75 млн. доларів на дискредитацію Тимошенко. Сліди цих коштів американські слідчі знайшли на офшорних рахунках американського лобіста Пола Манафорта. Цим займався спеціально створений експертно-аналітичний Центр CXSSR, що знаходився у Відні, а сайт центру базувався на сервері у Москві. В такий спосіб влада намагалася позбавити Юлію Тимошенко підтримки народу.
Однак, проаналізувавши політику Юлії Тимошенко, як лідера партії і одного з найбільш впливових діячів сучасної України, переконуємось у незмінності основних принципів, які декларує Тимошенко. Соціальні гарантії, цивілізаційний вектор розвитку, боротьба з корупцією і олігархією та незалежність судів дозволять перезавантажити країну, однак цей варіант не влаштовує правлячі еліти, тому більшу частину своєї політичної кар’єри Юлія Тимошенко перебуває в опозиції. Брудні технології, в’язниця і фальсифікації – методи, яким доводиться протистояти лідеру «Батьківщини». За потоком дискредитації поза увагою громадськості залишаються очевидні здобутки Тимошенко, як державного діяча. Якщо взяти паливно-енергетичні питання, то саме за часів віце-прем’єрства Тимошенко в Україні завершилися систематичні відключення електроенергії, врегульовано питання з газотранспортною системою, яка на сьогодні залишається одним з головних козирів Києва в економічному протистоянні з Москвою.
Навряд чи зараз люди пам’ятають, що акція «Україна без Кучми» організовувалася Левком Лук’яненком та Степаном Хмарою спільно з Юлією Тимошенко. Перемога Помаранчевої революції багато в чому стала можливою завдяки Тимошенко. За 7 місяців свого першого прем’єрства Юлії Володимирівні вдалося провести реприватизацію підприємств, саме в цей період збільшується допомога при народженні дитини в 12 разів, зростає заробітна платня бюджетників. Позитивні зрушення в країні та дієва боротьба з олігархатом зумовили розгортання кампанії проти уряду Тимошенко. Так звані «м’ясна», «цукрова» та «бензинова» кризи, спровокували стрибок цін на відповідні товари. І хоча кожного разу ситуація врегульовувалася впродовж одного-двох місяців, опоненти та «соратники» піддавали нищівній критиці Кабінет міністрів. Слід зазначити, що в той час Головою РНБО був Петро Порошенко – один з опонентів Прем’єра Тимошенко в команді Віктора Ющенко. В 2006 році Антимонопольним комітетом було доведено, що криза створювалася штучно і була «змовою монополістів».
Друге прем’єрство Юлії Тимошенко співпало зі світовою економічною кризою. В скрутному становищі вдалося зберегти своєчасність всіх соціальних виплат. Було розроблено і запроваджено антикризову підтримку гірничо-металургійного комплексу, аграрного сектору, хімічної промисловості, будівництва. Виплачувались компенсації вкладів у колишньому Ощадбанку СРСР. Закрито «гральний бізнес».
Газові контракти 2009 року
Характеризуючи діяльність Юлії Тимошенко в якості Прем’єра не можна не зупинитися на газовому контракті 2009-го року. За Януковича і сьогодні ця тема продовжує залишатись в топових списках дискредитаційних матеріалів у ЗМІ та виступах представників пропрезидентських сил. Перемога «Нафтогазу» над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі стала однією з топ-тем минулого року. Керівництво української компанії виписало собі мільйони доларів премій, а влада отримала привід для переможних заяв. При тому, що дана тема була широко висвітлена в ЗМІ, а газовий контракт ототожнюється з Тимошенко, політики і журналісти не оприлюднили той факт, що ця перемога стала можливою завдяки одному пункту, який вперше було включено до газових угод. Йдеться про пункт, в якому визначено: «цінова частина контракту може бути переглянута в Стокгольмському арбітражі при зміні ринкової ситуації». Саме це дозволило Україні звернутися до Арбітражу з відповідним позовом. Крім того, цим же контрактом передбачалося зменшення обсягів закупівель газу щорічно на 20%. Такі умови дозволяли значно знизити ціну по контракту, чим і скористалися потім численні європейські фірми в 2012 р., починаючи з чеської RWE «Transgas». Саме тому при розгляді українського позову по «бери і плати», був взятий період 2010-2015 рр.
Риторика часів Януковича не змінилась і за президенства Порошенко – газові контракти 2009-го року – кабальні, постійно тлумачать спікери. Однак зараз, як і 10 років тому, суспільство не знає, що Харківськими угодами від 21 квітня 2010 року між Україною та Росією газовий контракт було відкореговано і відмінено дію наступних його пунктів:
- формульного ціноутворення (в Харківських угодах замінено на узгодження в ручному режимі через секретні додатки – їх за каденцію Януковича було укладено цілих 29);
- статус угоди як комерційного контракту, який керується цивільним правом (оскільки Харківські Угоди є міжнародним договором, то і контракт набуває статусу міжнародного – що технічно повертає Україну до попереднього кабального стану);
- право перегляду норм контракту в Стокгольмському арбітражі (оскільки Арбітражний Інститут судовою інстанцією не є, міжнародні договори він до роботи не приймає, а тільки сприяє вирішенню таких спорів як одна із сторін міжнародного переговорного процесу).
Нарешті простий, але очевидний факт, який добре відомий кожному українцю – якими б «кабальними» не називали умови контрактів опоненти Тимошенко, вартість газу для населення була суттєво нижчою, ніж за нинішнього «переможного» поступу команди Порошенко.
Зміни в регіоні можливі лише за умови перезавантаження влади
Вся повнота влади в Запорізькому регіоні, за виключенням окремих населених пунктів, сконцентрована в руках пропрезидентських сил. Аграрно-промисловий комплекс напряму залежить від державної політики, яка запроваджується у відповідних секторах економіки України. Ініційовані Головою ЗОДА проекти «Врожай-2016, 2017» наробили чимало галасу на всю країну – повідомлялося, що своїми розпорядженнями про відчуження земель громад, Костянтин Бриль передавав їх приватним фірмам. Незважаючи на широкий резонанс, правоохоронні органи та Президент не провели належного розслідування.
Всі ми добре знаємо проблеми нашого регіону і прекрасно розуміємо, як і через кого реалізується політика Президента в області і нашому місті зокрема. Очевидно, що від результатів цих виборів залежатиме і політичне майбутнє Бердянська.
Соціально-економічні показники розвитку України, падіння рівня життя громадян, цілеспрямована руйнація державної власності, тотальна корупція, залежність судів та цілий ряд інших факторів засвідчують необхідність найскорішого перезавантаження влади. Переконаний, що кожен українець в бідах країни звинувачує попередніх президентів та олігархів. Можливо, настав час зробити правильний вибір і обрати Президентом людину, яка всю свою політичну кар’єру посвятила боротьбі з кланово-олігархічною системою? Особисто для мене немає жодних сумнівів – лише Юлія Тимошенко, разом з народом, здатна побудувати нову країну! Країну без олігархів та корупції, де пануватиме верховенство права і кожен громадянин відчуватиме на собі захист з боку держави.
Микола Ільїн
Депутат Запорізької обласної ради, довірена особа Юлії Тимошенко
Материалы, публикуемые с пометкой "На правах политической рекламы", отражают исключительно точку зрения их авторов и могут не совпадать с позицией редакции портала
