Останню шану воїну віддали рідні, близькі, побратими та друзі. Захисника поховали з усіма військовими почестями на Алеї слави, - повідомили у Державній прикордонній службі.
Сашко народився 20 липня 1993 року в Бердянську. У дитинстві був непосидючим, мастаком на вигадки та головним автором усіляких пригод. У школі Олександр вирізнявся підвищеним почуттям справедливості та був вимогливим передусім до себе. Завжди турбувався про маму, в усьому їй допомагав.
З початком війни проти України, Олександр вирішив стати на захист країни. У 2015 році був призваний на строкову службу до лав Національної гвардії. Після демобілізації, деякий час працював у приватній охоронній компанії. Проте усвідомлював, що найбільш корисним буде саме у війську.
У 2021 році Олександр долучився до морських прикордонників й проходив службу у Маріупольському загоні Морської охорони. Обійняв посаду у відділенні зв’язку та інформаційних систем.
Побратими згадують Олександра, як надзвичайно порядну й дуже розумну людину. Завжди всім допомагав, підтримував, фахово консультував. Мав велике та чуйне серце.
Мама каже, що Сашко був виваженим, а військова служба сина ще більше дисциплінувала. Характер став міцним, а принципи - незламними.
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр у складі Маріупольського загону Морської охорони захищав місто від ворога. Був сміливим та рішучим. Одним з перших пішов на позиції.
Про рідних також піклувався, намагався писати їм, заспокоював: «Все буде добре, не хвилюйтесь».
14 квітня 2022 року, в ході вуличних боїв, Олександр отримав поранення, несумісні з життям…
Щиро співчуваємо рідним та близьким загиблого! Вічна пам'ять та слава моряку-прикордоннику!
