Блокпост при в’їзді в Бердянськ. Місце, з якого починався дім.

У кожного бердянця є особлива точка на мапі. Ні, не море, не коса і не Приморка. А той самий момент, коли ти повертаєшся додому – і тебе, ще здалеку, впізнає твоє місто. Впізнає і приймає. Для багатьох це відчуття починалось на блокпосту перед стелою «Бердянськ». Там, де серце чомусь билось рівніше, думки ставали яснішими, а весь світ – своїм. Історія бердянця Сергія – саме про це. Про місце, з якого починався наш Бердянськ.

Всі імена наших героїв змінено задля їхньої безпеки

Все своє життя Сергій любив рух і активність. Поїздки і відрядження багато років були його частиною. Нові міста, нові люди, нові дороги – все це дарувало чоловікові відчуття свободи і нових можливостей. Але найкраща частина кожної поїздки завжди була в одному – в поверненні.

«Коли я бачив стелу з написом «Бердянськ» у мене вмикався якийсь внутрішній тумблер: вдома. В цей момент спадали всі маски, робочі ролі й чужі враження. Я фізично відчував, що видихаю і розслабляюсь».

Далі – чекав завжди однаковий сценарій, знайомий кожному бердянцю:
– монотонний стукіт бетонних плит, на яких не одна маршрутка залишала свої колеса;
-маленькі шовковички й ті «омолоджені» зеленгоспом тополі вздовж Мелітопольськогошосе;
– і той самий краєвид: місто, море, порт.

«Я любив цей пейзаж так, як не вмів пояснити. Він діяв на мене, як найсильніше заспокійливе».

Після цього маршрут міг бути різним:
заїхати до Сані на Азмол,
або зібратись на Шмідта, випити кави й перекинутись новинами.
Все просто. Все по-нашому.
Все – як завжди.

Лише зараз я розумію, наскільки не простими були насправді ті моменти».

За останні роки Сергій бачив десятки нових міст і безліч стел на в’їздах. Їздив дорогами, про які ніколи раніше не чув.
Але того самого відчуття не знаходив більше ніде».

«Я сумую за багатьма місцями в Бердянську.
Та найбільше – за тим моментом, коли машина під’їжджала до нашого блокпосту.
Місця, з якого все починалось.
Не лише Бердянськ.
А й ми самі».