«Били дерев’яними прутками та струмом». Що зараз відбувається в бердянській колонії №77?

Бердянська виправна колонія №77 стала найбільшою катівнею окупантів на території Запорізької області. Тут утримують проукраїнські налаштованих людей і знущаються з них. Журналісти Медійної ініціативи за права людини дослідили хто працює в колонії зараз і в яких умовах перебувають полонені. Про це в інтерв’ю «Бердянськ 24» розповіла журналістка МІПЛ Яна Ільків.

Бердянську полонію №77 захопили в перший день окупації міста. На той момент у виправному закладі були ув’язнені, яких не евакуювали. Однак окупанти використовують колонію не як в’язницю, а як катівню для українських патріотів. Там утримують колишніх військовополонених і цивільних з міста та навколишніх районів.

Хто очолив колонію при окупантах?

Як «Бердянськ 24» розповіла журналістка МІПЛ Яна Ільків, у 2022 році колонією продовжила керувати Олена Щербак, яка очолювала заклад з травня 2021 року. На співпрацю з окупаційною владою також пішов її заступник Олександр Попов. В Україні Щербак засудили до 15 років, а Попову повідомили про підозру. 

«Один з колишніх бранців розповідав нам, що і Щербак, і Попов особисто наполягали, щоб ув’язнених не вивозили, намагались налагодити контакт з росіянами, чекали їх», – розповіла Ільків.

Згодом російська влада почала призначати на керівні посади своїх людей. Так у липні 2023 року начальником колонії став Юлій Лепьошкін – колишній очільник колонії у республіці Хакасія. 

«Там працюють і місцеві колаборанти, і російські силовики. Один з колишніх бранців розповідав, що близько 70% адміністрації виїхали з окупації на підконтрольну територію України, але невелика група залишилась. Також колишні бранці розповідали нам про вихідців з Дагестану. Вони проводили допит і брали участь в катуваннях», – повідомила журналістка.

Без душу, їжі та прогулянок. В яких умовах утримують полонених у Бердянську?

Окупанти не використовують колонію як місце відбування покарання за злочини, а лише як утримання політв’язнів. Серед полонених як військові, так і цивільні, зокрема жінки. Їх утримують в окремому крилі колонії. За словами Ільків, умови для жінок краще, однак катують їх так само як і чоловіків.

«У жінок були умови дещо краще, тому що вони мали ліпший доступ до медичних послуг, могли отримувати засоби гігієни, принаймні на початку. Вони мали більше можливостей гуляти, спілкуватися одна з одною, але це абсолютно не означає, що жінки були в якійсь безпеці. Вони також зазнавали тиску, допитів і катувань. Під час допитів їх намагалися схилити до якихось сексуальних дій, просили роздягнутися до поясу, але про зґвалтування нам не відомо», – повідомила Ільків.

Журналістка повідомила, що перший допит окупанти називають процедурою. Вона передбачає побиття та тортури.

«Колишні полонені розповідали, що їх били дерев’яними прутками по ногах, по грудях, по руках, надягали протигаз, одночасно могли підключати до електрики, бити струмом. Зі слів бранців, якщо когось виводили на допит, то щонайменше пів години чули крики, як катують. Старшого чоловіка жорстоко катували струмом і після цього інші полонені його не бачили, чи він живий невідомо», – зазначила Ільків.

Представниці МІПЛ розповіла, що заклад переповнений полоненими, тож не всім вистачає навіть спальних місць. Також вона зазначила, що умови утримання залежали від зміни, яка контролювала колонію.

Вона повідомила, що деякі зміни катів по 4 місяці не давали приймати душ, не випускали на прогулянки. Люди могли по черзі спати на підлозі на гнилих матрацах.

«Влітку в камерах було задушливо, бо не було доступу до свіжого повітря. Взимку, навпаки, люди мерзли, тому що вікна були вибиті. Також бранці розповідали про антисанітарні умови, сморід, проблеми з туалетом, воно все виходило назовні. Щодо харчування, найчастіше давали кашу, шматок хліба. Іноді це міг бути рис, просто залитий водою. Трохи нормальної їжі можна було отримати лише через передачі від рідних. Але ця можливість була не у всіх», – розповіла представниця МІПЛ.

Зі слів колишніх полонених, іноді окупанти використовували пересувні крематорії, щоб позбутися тіл закатованих. Точна кількість ув’язнених невідома, адже вони не мають офіційного статусу та не отримують вироки за російським законодавством.

Назар Гардєєв (Фото: скриншот МІПЛ)

Водночас окупанти використовують затриманих у своїй пропаганді. Керівництво колонії змушує полонених зніматися у відеороликах та публічно визнавати свою провину.

«Назар Гардєєв азовець, який перебуває в полоні з квітня 2022 року. Його використовували в постановочному ролику для російських медіа. Вони хочуть, щоб полонені повторювали їхні тези, висловлювали свою лояльність до росії, визнавали всі злочини яких не робили. Зрозуміло, що такі відеозаписи роблять під тиском, під погрозами, після або під час допитів. Це створює видимість якоїсь законності їхнього затримання і росія може сказати, ось вони дійсно це зробили, вони зізналися», – запевнила Ільків.