Наша редакція поцікавилась у бердянців, чи варто, на їхню думку, продовжувати гуманітарну допомогу переселенцям. Це питання викликало палку дискусію
Більшість українців переконані, що допомога переселенцям залишається актуальною, адже багато людей опинилися у скрутному становищі, залишились без дому, стабільного доходу та соціальних гарантій.
«Безкоштовне лікування, знижки на комунальні послуги, допомога з орендою житла – це те, що справді потрібно переселенцям зараз» – пише бердянка.
Вона наголошує, що гуманітарна допомога повинна охоплювати базові потреби, які переселенці не завжди можуть забезпечити самостійно.
Ситуація з постійним зростанням цін і нестачею фінансових ресурсів змушує багатьох звертатися за допомогою.
«Оренда квартири дорога, ціни на продукти та комунальні послуги постійно ростуть. Виплати вже давно не отримуємо, а виживати стає все важче», – ділиться одна з підписниць.
Особливо гостро стоїть питання допомоги для найбільш уразливих груп населення – пенсіонерів, багатодітних родин і людей з інвалідністю.
«Дивлячись, що ми називаємо гуманітаркою. Її найбанальніша форма – продукти, хімія, якою на початку підтримували людей, що лишились без нічого – зараз, мабуть, треба лиш людям, максимально вразливим соціально – пенсіонерам, багатодітним родинам» – ділиться думкою інша переселенка.
Крім матеріальної підтримки, коментатори наголошують і на психологічній допомозі.
«Ті, хто не зміг знайти сили почати все з нуля, потребують особливої уваги. Важлива не лише матеріальна, а й психологічна підтримка суспільства» – зазначає підписник.
Проте є й ті, хто вважає, що допомога переселенцям має бути обмеженою або навіть припиненою. Деякі коментатори переконані, що система гуманітарної підтримки часто стає об’єктом зловживань.
«У столиці багато таких, хто перебирає допомогою, фиркає і обирає, хоча є ті, хто справді у біді» – зазначає один із коментаторів.
Інші додають, що міжнародна фінансова підтримка скорочується, а держава не здатна забезпечити всіх переселенців.
«До кінця життя нас ніхто не буде утримувати. Тому допомога залишиться тільки для найвразливіших категорій населення» – вважає один із бердянців.
Обурення також викликає несправедливий розподіл ресурсів.
«Донецькі шахтарі купили квартири в Києві, оформили їх на дітей і ще отримують виплати. А ті, хто справді потребує допомоги, залишаються ні з чим» – обурюється один із учасників дискусії.
Дехто навіть критикує саме питання про потребу в допомозі.
«Що це за дурне запитання? Ви взагалі розумієте, як важко переселенцям? У багатьох рашисти забрали навіть тазики, не кажучи вже про дім» – пише підписник.
Окрема частина коментаторів переконана, що переселенці мають брати відповідальність за своє життя та пристосовуватися до нових умов.
«Ми покинули свої місця роботи, але знайшли нові. Важко, але працюємо. Часто хочеться просто поговорити зі своїми, але ми продовжуємо рухатися вперед» – розповідає один із переселенців.
Інші наголошують, що роль держави у підтримці переселенців повинна обмежуватися створенням умов для самореалізації.
«Держава має забезпечити людям можливість орендувати житло, харчуватися і одягатися. Як вони це зроблять – це їхній обов’язок. Не здатні – нехай йдуть геть» – пише один із коментаторів.
Очевидно одне – проблема переселенців залишається однією з ключових у воєнний час і її вирішення потребує системного підходу.