Є люди, чиє життя після виїзду, повністю змінилось: нове місто, нова робота, нові знайомі. Є такі, хто намагається втримати старі зв’язки. А є ті, хто живе одразу у двох світах. Цієї історією поділилась з нами наша землячка і, здається, вона знайома багатьом із нас.
Всі імена наших героїв змінено задля їхньої безпеки.
Бердянка Марина вже два роки живе на Вінничині. Після кількох переїздів її родина оселилась тут, серед гарної природи та доброзичливих людей. Та «впускати» нове життя Марина не поспішала.
Її все ще тримало старе – не лише спогадами, а й роботою.
«Кожен мій день починається однаково – з двома вкладками на екрані.
В одній – моє минуле життя, яке досі продовжується в роботі.
Рідний чат, зрозумілі задачі, знайомі прізвища і «своя» атмосфера.
В іншій – нова реальність. Інші люди, інші теми, інший ритм.
Іноді здається, що я створила баланс між цими двома світами.
А іноді – що загубилась між ними».
Підприємство, де працювала Марина, релокувалося, тож вона змогла залишитись у колективі дистанційно. Спочатку це було порятунком.
«Робота стала для мене як якір. Що б не відбувалось навколо – я відкривала ноутбук і поверталась у знайомий світ. Це давало відчуття, що моє життя продовжується».
Але поступово це відчуття почало змінюватись.
«Якось чоловік поїхав у відрядження, син – пішов гуляти з друзями. Я лишилась сама і зрозуміла, що мені нема з ким просто вийти на каву. Весь цей час мої хлопці адаптовувались і будували нове життя.
А я – жила старим.
Те, що колись було моїм острівцем стабільності, зрештою, стало підводним каменем. Тримаючись на минуле, я не помічала, що життя рухається далі – без мене».
Це усвідомлення стало для Марини переломним. Вона вирішила не обирати між старим і новим, а дозволити їм об’єднатись.
«Тепер у мене, справді, два життя. Є стара робота, рідний колектив, бердянська атмосфера.
І є новий підробіток і навчання – вже тут. Я спілкуюсь з новими людьми, п’ю з ними каву, сміюсь.
Іноді здається, що я живу на дві паралельні реальності.
Але тепер я не думаю, яка з них переможе. Бо обидві – мої».
Можливо, ми всі тепер живемо на два світи.
Між тим, де колись були щасливі — і тим,
де маємо навчитися жити знову.
І в цьому, мабуть, вся суть сучасного досвіду переселенців.
Love 
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google