Після окупації Бердянська російською армією під контролем країни-агресора опинилося 5 музеїв, фонди яких є державною власністю України. Це Художній музей імені І. Бродського та Краєзнавчий музей з його відокремленими підрозділами Меморіальним будинком-музеєм ім. П. Шмідта, музеєм «Подвиг» та Музеєм історії міста.
Приміщення цих установ та історичні й культурні артефакти, які не були евакуйовані в безпечне місце, з перших днів використовуються ворогом в пропагандистських цілях (звісно, за виключенням тих, що протирічать рашистській ідеології). Екскурсії, лекції, концерти та інші псевдоосвітні заходи, які проводяться окупаційною владою, мають на меті створення ілюзії «мирного» та культурного життя.
Але без участі місцевих мешканців-громадян України ця діяльність виглядала б неповноцінною. Хто ж ті люди, які погодились співпрацювати з загарбниками та укріплювати їх тимчасову владу?
«россия – могучая страна. Мы – бердянцы и вся Запорожская область – вернулись в родную гавань – в россию, россия вернулась к нам. Давайте скажем огромное спасибо российскому воинству за то, что освободили нас от этого нацистского ига» – це слова бердянця Павла Мусенка з його минулорічного виступу зі сцени на головній площі міста в день прапору рф
російські куратори призначили Мусенка формальним керівником музеїв Бердянська. Він один з небагатьох прихильників країни-терориста, який має досвід роботи в органах місцевого самоврядування. З 2011 по 2017 роки колаборант працював головним спеціалістом адміністративного відділу виконкому міської ради, після чого викладав в Осипенківському професійному аграрному ліцеї та автошколі. У 2021 році Мусенко закінчив магістратуру Бердянського державного педагогічного університету за спеціальністю «Історія». Тепер отримані знання він використовує на користь ворогу.
Вперше в рашистських телеграм-каналах Мусенко засвітився на Пасху 2022 року. Тоді він був в ролі козака-статиста, але після цього отримав незаконну посаду та почав регулярно давати для пропагандистських ресурсів коментарі з відверто українофобськими наративами та глорифікацією ворожої армії.
«Директор історико-краєзнавчого музею», «керівник краєзнавчого музею», «генеральний директор музеїв Бердянську та району», «керівник музейного комплексу Бердянську» – як тільки окупанти його не представляли. Квазі-офіційний статус Мусенко отримав лише у квітні поточного року, коли в російському державному реєстрі з’явилось таке собі «Муниципальное бюджетное учреждение культуры «Бердянский историко-краеведческий и художественный музеи» военно-гражданской администрации города Бердянска», керівником якого вказано саме його.
Крім цього, Мусенко часто фігурує і в якості отамана так званого «Азовського козачого округу і Бердянського куреню Запорізького війська низового» та представника «Союзу радянських офіцерів», хоча військовим ніколи не був.
Керувати музеєм «Подвиг», в якому зберігаються експонати, присвячені ІІ Світовій війні, окупаційна адміністрація довірила ріелтору Юрію Гудкову. В інстаграм-аккаунті місцевого агентства, де Гудков працював до окупації, його було представлено як людину, що має 20-річний досвід у сфері нерухомості і спеціалізується на Центральній частині міста. Наразі цей пост вже видалено, проте скрін-шот зберігся.
Яке відношення цей зрадник має до музейної справи, залишається лише здогадуватися. Сподіваємося, що Гудков не планує переобладнати музей під квартиру чи офіс з метою продажу або здачі в оренду.
Вперше в медіапросторі цей фейковий музейник з’явився у серпні минулого року, коли на відео заявив, що «на деяких стелажах музею відсутні певні предмети». Хвилинний сюжет на цих словах обірвався і питання про те, чи ці «предмети» зникли, чи вони там не були ніколи, залишилося відкритим. А якщо й зникли, то чи не доклав до цього руку сам колаборант та його покровителі?
Зі шкідливих діянь Гудкова можна виділити відкриття експозиції, присвяченій річниці так званої «сво» та демонстрацію дитячій аудиторії пропагандистського фільму про Полтавську битву, в якому розповідалось про уявну «непереможність» російського війська.
Поставлений росіянами керувати Музеєм історії міста Руслан Мирошниченко до повномасштабного вторгнення працював на одному з місцевих рибно-переробних підприємств міста вантажником. Перше, що він зробив у музеї – це звільнив зал з експонатами батальйону «Азов» та стендами, присвяченими подіям на Майдані.
«Усе це ми зняли, прибрали в архів. Тепер хочемо показати, як з 2022 року триває процес інтеграції з росією. Так, ми, як і «днр», «лнр» і Херсонська область – росія. Ми можемо показати, як проходив референдум, як вводився в обіг рубль і так далі», – розповідав Мирошниченко рашистським пропогандистам. Серед його активностей також можна виділити і організацію святкування так званого «дня возз’єднання Криму з росією».
Колаборант дуже пишається своєю посадою і не приховує, що раніше він до музею ніколи би не потрапив: «Такими історичними фальсифікаціями, масовим обманом свідомості населення я ніколи не займався, але сьогодні, в нових реаліях, чому б і ні». Дуже відверте зізнання!
Очолити Меморіальний будинок-музей імені П. Шмідта в інтересах країни-терориста погодилась Марина Новікова. Вона разом «з усією росією» вже відсвяткувала день матері, день російського студентства, а також влаштувала цикл зустрічей, присвячених «вєлікім рускім класікам». Ці та інші аналогічні заходи для галочки проходили за участі одних й тих самих «відвідувачів», не мають жодної культурної чи наукової цінності та носять суто ідеологічний характер.
Керівником найстарішого музею міста – Художнього ім. І. Бродського – добровільно став художник Арсен Мироненко. Він є сином відомого місцевого живописця та почесного громадянина Бердянська Миколи Мироненка, який рішення Арсена підтримав і не виключено, що навіть лобіював його призначення.
Влітку минулого року Арсен Мироненко звинуватив співробітників установи та проукраїнську владу міста у розкраданні найцінніших картин та інших експонатів. Звісно, це був наклеп і спроба прикрити власні злочинні дії, адже той медійний шум закінчився нічим.
На початку 2023 року окупаційна влада звільнила Мироненка та призначила на його місце Алевтину Криванову, яка вже більше десяти років працює в худмузеї старшим науковим співробітником та екскурсоводом. Криванова також малює і до повномасштабного вторгнення неодноразово брала участь в міжнародних виставках, в тому числі і в ненависному рашистам Лондоні.
«Шефи» та повістки
Для загарбаних територій на росії полюбляють призначити так званих «шефів». Для бердянських музеїв ним став петербурзький «російский етнографічний музей», який координує їх співпрацю з установами країни-агресора та через навчання персоналу забезпечує переведення роботи установ на стандарти рф. Для прикладу, в рамках всеросійського проєкту «Музейные маршруты россии» бердянські колаборанти вже побували в музеях Тули, Таганрогу та пройшли так зване «підвищення кваліфікації» в центральному музеї тавриди тимчасово окупованого Симферополя.
У грудні 2022 року президент путін розпорядився розробити план із відновлення музеїв на захопленій частині Запорізькій області. Це свідчить про те, що зупинятися у зомбуванні населення та викривленні історичної правди кремль не збирається.
В умовах, коли росія не приховує свого намагання знищити українців як націю та викорінити наші ідентичність та державність, люди, які допомагають їй в цьому, мають бути покарані.
У відкритих джерелах та на офіційних ресурсах правоохоронних органів України відомостей щодо притягнення бердянських музейників-самозванців до кримінальної відповідальності знайти не вдалося. На наш запит Офіс Генерального прокурора інформацію з цього приводу не надав, зіславшись на таємницю слідства і зазначив, що повістки про виклик та інші процесуальні документи відносно вищеперелічених осіб на сайті ОГПУ не оприлюднювались.
Можливо, слідчі викликали Мусенка і компанію на допити через газету «Урядовий Кур’єр», що дозволено законом, а можливо, докази відносно цих колаборантів досі збираються.
Матеріал створено редакцією Локатор Медіа в рамках програми експертної підтримки ГО «Інтерньюз-Україна»
