«Жарти — найкращі ліки для мене»: історія Олесі Луніної, яка розвиває блог, проводить жіночі кола та продовжує посміхатися попри все.

Для багатьох українців втрата дому стала найтяжчим випробуванням, і Олеся Луніна не виняток. Як і більшість мешканців окупованого Бердянська, вона була змушена покинути рідні стіни й шукати себе на нових дорогах. За чотири роки великої війни географія її життя змінювалася п’ять разів. Олеся навіть намагалася розпочати все з чистого аркуша в Польщі, проте поклик серця виявився сильнішим – вона повернулася в Україну, щоб бути поруч із чоловіком, який став на захист держави.

Аби зберегти ментальне здоров’я та не впасти у відчай, Олеся знайшла порятунок у творчості та допомозі іншим. Вона активно розвиває власний блог, трансформуючи біль у жарти, адже переконана, що гумор допомагає пережити найтемніші часи. Окрім онлайн-діяльності, дівчина організовує жіночі кола – безпечний простір, де кожна учасниця може отримати емоційну розрядку та дружню підтримку.

Згадуючи рідний Бердянськ, Олеся не стримує емоцій, але її позиція залишається непохитною – вона мріє про повернення додому, та не готова платити за це життями українських воїнів.

Повну історію про силу духу, волонтерство та віру в краще дивіться у сюжеті.

Гумор як порятунок і повернення заради кохання: історія переселенки з Бердянська Олесі Луніної
  • 00:00 – інтро 
  • 00:19 – про блог та хейт 
  • 03:00 – про виїзд з окупації та життя в інших містах 
  • 05:42 – про походження, мову та ідентичність 
  • 07:54 – про життя в місті Кілія та роботу 
  • 08:53 – переїзд до Болграда та самопідтримку 
  • 10:54 – про почуття гумору 
  • 12:29 – про перехід на українську 
  • 14:52 – спогади про улюблені місця в Бердянську 
  • 15:50 – про деокупацію 
  • 17:38 – планування майбутнього