В перші дні окупації Бердянська Ростислав брав участь у патріотичних мітингах, декламував вірші Кобзаря на площі Єдності. Та коли окупанти почали захоплювати учасників мітингів, батьки вмовили його виїхати з міста.
Прибувши до Запоріжжя, Ростислав Скляренко одразу пішов до військомату. Хоча міг цього не робити — мав інвалідність по слуху.
Ростислав пройшов навчання та ніс службу в 53-й бригаді імені Володимира Мономаха. Брав участь у боях на Донеччині: Вугледар, Майорськ, Нью-Йорк, Бахмут, де отримав важке поранення, але після кількох операцій та реабілітації знову повернувся до побратимів.
14 вересня Ростислав отримав звання молодшого лейтенанта, був призначений на посаду командиру стрілецького взводу. Із ввіреним йому взводом тримав оборону Авдіївки.
28 листопада Ростиславу мало виповнитись 23 роки. Останнім повідомленням батькам було його прохання молитися за нього...
Вчора, 9 листопада, з Ростиславом простилися в Петропавлівці, Дніпропетровської області, звідки він був родом. Односельці зустрічала Героя на щиті на колінах...
Низький уклін та щирі співчуття родині полеглого воїна. Вічна слава Герою!
