«Починайте жити заново»: що радять бердянці тим, хто збирається виїхати з окупації

Редакція «Бердянськ 24» зібрала поради від бердянців, які виїхали, і знають, як це – починати з нуля

Не чекайте допомоги

Найчастіше у коментарях звучала одна проста, але насправді непроста думка – розраховуйте лише на себе. Люди, які вже пройшли через евакуацію, не приховують – перший шок змінюється реальністю.

«Ніхто вам нічим не допоможе», – пише одна з коментаторок.

«Усе, що у вас є – це ви», – додає інша.

Сподіватися на благодійні організації, волонтерів, а тим паче державу – небезпечно. Врятує лише особиста ініціатива, швидкі рішення і пошук можливостей.

Складіть план

Виживання – це не лише моральна сила, а й побут. Коментатори радять не плисти за течією, а чітко визначити перші кроки:

  • де ночувати
  • що їсти
  • на що жити.

«Пошук житла, пошук роботи – ось перше, з чого треба починати», – радить читачка.

«Склади план дій хоча б на пів року. Без плану – розгубленість і паніка», – додає інша.

Більшість радять не відкладати, а приймати будь-яку пропозицію – на перший час, щоб не втратити темпу.

Знайдіть тих, хто розуміє вас

Найбільший страх після виїзду – самотність. Але досвід тих, хто вже вирвався, показує, що поруч завжди зʼявляються «свої».

«Друзі, які виїхали з вами, стануть як родина», – написали підписники.

«Знайти таких самих і спілкуватися – інакше знесе дах».

У кризові моменти підтримка – це необхідність. Варто говорити, шукати групи, спільноти, земляків.

Не годуйте себе ілюзіями

Реальність така, що багато хто спершу живе ідеєю «от-от повернемось» і саме ця ілюзія, на думку багатьох, найбільше ранить.

«Не вірити, не чекати допомоги, і звикнути до думки, що треба навчитись жити заново», – пише бердянка.

Інші кажуть ще жорсткіше:

«Не годуйте себе обіцянками, що скоро повернетесь. Це надовго».

Прийняття – болюче, але воно дає опору. Щойно ви визнаєте реальність – зможете почати діяти.

Надія має жити

Попри всі суворі поради, майже в кожному коментарі є іскра віри. Люди пишуть, що навіть у найважчі моменти важливо залишатися собою, не втрачати людяності, не ламатися.

«Вірити в себе і почати жити»,

«Радіти життю, де б ти не був»,

«Не падати духом і продовжувати далі»,

«Жити з надією і вірою» – ці фрази лунають знову і знову.

Навіть ті, хто радить не чекати нічого доброго, завершують свою думку словами «все буде добре».

Наостанок, слова, які звучать як мантра: «Україна – наш дім. Де б ми не жили – ми в себе вдома».