Чи підтримують бердянці зв’язок з тими, хто залишився в окупації – опитування

У коментарях до опитування десятки людей розповіли «Бердянськ 24» чи спілкуються вони з рідними, які залишились в окупованому місті. Одні пишуть, що щодня на зв’язку, інші – перервали контакт.

«Так, спілкуємося, але лише з тими, в кого адекватно розвинений інтелект», – відверто каже одна з читачок, натякаючи на розбіжності в поглядах, які розірвали стосунки в багатьох родинах.

Чимало бердянців, попри страх і обурення, залишаються на зв’язку з близькими.

«Так, бо вони чекають вдома. В українському Бердянську», – відповідає читачка на запитання, чому досі підтримує зв’язок із тими, хто залишився на окупованій території.

Для багатьох – це питання безпеки.

«Спілкуємось, але зайвого не говоримо і не питаємо. Вух багато», – коментує один із бердянців.

Інша бердянка додає:

«З рідними, дуже обережно фільтруючи кожне слово».

Є й такі, хто припинив спілкування через зраду чи байдужість.

«Мій кум спілкувався перший рік, а потім продався», – ділиться бердянка.

Інша читачка з болем пише:

«Спілкувалися, але вони прийняли сторону окупантів. Зараз – ні».

Водночас багато хто не уявляє життя без цього контакту.

«Кожен день з мамою на зв’язку. Дуже важливі для нас ці дзвінки. Сумую за рідними у Бердянську», – пише одна з жінок.

Інша додає:

«Там залишилась моя сім’я. Обов’язково спілкуюся».

Деякі учасники пояснюють свою стриманість:

«Майже нікого не залишилось, але з тими хто лишився, спілкуюсь обережно, щоб їм не нашкодити».

«Боюся їм нашкодити, бо маю посвідчення УБД, і мене там досі шукає ця п***ота», – зізнається інший читач.

Є й ті, хто від спілкування нічого не приховує:

«Так, все жахіття окупації дізнаюся з перших вуст», – пише людина, яка досі має рідних у місті.

Інші уточнюють: «Так, з мамою», «Так, сестра там», «Так, з батьками».

Однак загальне тло тривожне. Люди не завжди знають, чи їхні слова не обернуться проти тих, хто досі під окупацією, а ще не кожен хоче чути, як хтось із близьких адаптувався до нової «влади».

Утім, попри біль, страх і розриви, для багатьох бердянців ці розмови – ниточка, яка з’єднує з домом.