«Поєдеш служить в город-гєрой Бахчисарай». Як 19-річний хлопець виїхав з окупації, щоб не потрапити до армії росії

Сергій розповів свою історію «Бердянськ 24» анонімно. Бо хоч вже не живе в окупації, але й досі відчуває страх.

Йому 19 років. Він народився і виріс у Бердянську. Коли місто захопили росіяни, хлопець залишився – працював та заробляв. Планував виїхати влітку 2024-го, але страх сковував. Восени стало зрозуміло, що тягнути далі не можна. Повістка, вручена окупантами на «службу в Криму», стала останнім сигналом.

Зв’язок з великою землею обірвався, страх став щоденним станом. Та життя тривало. Щоб не бути тягарем для рідних і мати змогу виїхати, хлопець влаштувався на завод.

«Я заробляв гроші, працюючи на «Азовкабель», аби згодом виїхати. Планував зробити це влітку 2024-го, але через страх не наважився».

Російська пропаганда в місті ставала все агресивнішою, а тиск на молодь зростав. Та найбільшим потрясінням стала повістка. Сергію її вручили просто на вулиці.

«Згодом російський військкомат, обманом, вручив мені повістку на строкову службу в Криму. Тоді мені сказали: «Поєдеш служить в город-гєрой Бахчисарай»».

Йому дали шість днів – з 21 по 27 жовтня. Сергій знав, якщо залишиться, то дороги назад вже не буде. Його заберуть і скоріш за все, кинуть воювати проти своєї ж країни. Тому він зібрався і поїхав. Виїхати вдалося через росію, бо іншого варіанту не було.

«Повістку вручили 21 жовтня, а забрати мали 27-го. 23 жовтня я виїхав через Ростов-на-Дону й уже 27-го, якраз на День визволення України від нацистських загарбників, прибув до Запоріжжя ввечері».

Цей день він пам’ятає добре. Не тільки через символічну дату, а й тому, що це був день, коли він знову дихнув вільно. У Запоріжжі Сергію допомогли з документами. Окупація залишила його без жодного офіційного паперу, але допомога знайшлася і він почав відбудовувати себе з нуля.

«Потім мені допомогли відновити документи. Я прожив два місяці в Запоріжжі».

На початку 2025 року хлопець переїхав до столиці. Каже, що звикає, шукає себе, вчиться жити в новому місці, але найголовніше, що він вільний і не став частиною чужої армії.