Чи можуть Сполучені Штати Америки схилити Україну до підписання мирної угоди, якою буде доля окупованих територій, чи готова росія поступитися захопленими землями та чи зацікавлені міжнародні партнери в завершенні великої війни. Про ці та інші питання «Бердянськ 24» говорив в інтерв’ю з президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайлом Гончаром.
Експерт переконаний, що мирна угода наразі неможлива. На думку Гончара, українська влада вимушена «гратися в ці дипломатичні ігри», а договір, до якого схиляють нашу країну, це швидше капітуляція.
«Коли мова заходить про поступки, якісь обміни територіями й так далі, здійснюється тиск на політичне керівництво країни, такі угоди є юридично нікчемними та не можуть бути виконані. Ба більше, не можуть бути навіть прийняті до розгляду. Тому те, що там йдуть дипломатичні танці з бубнами, це одне, а як буде потім, це зовсім інше. І ми бачимо, що ще донедавна наш стратегічний американський партнер, формально він таким продовжує лишатися, але він практично вже діє як спільник ворога – росії», – зазначив Гончар.
Ба більше, він наголосив, що президент України Володимир Зеленський не може підписати таку угоду. За конституцією, змінювати територіальний устрій країни не має повноважень ані президент, ані Верховна Рада, ані уряд. Розподілу України не хочуть і європейські партнери.
«Європейці чудово розуміють, що якщо раптом такий російсько-американський маневр удасться, то далі піде суцільний перерозподіл світу. Інші країни стануть розмінними монетами», – запевнив Гончар.
Він також зазначив, що допомога США наразі не припиняється та, попри бажання Трампа, швидше за все вона триватиме. Адже він не може не реагувати на суспільні настрої в Сполучених Штатах перед виборами, які мають відбутися за 11 місяців.
«Я думаю, що цим багато в чому пояснюється ось такий поспіх у розв’язанні питання. А друге, він чудово розуміє, що йому потрібно зберегти нинішній статус-кво в американському конгресі, де республіканці мають більшість. А українське питання має потужну підтримку в американському середовищі, навіть у серед тих же республіканців. Інший чинник, цей поспіх пов’язаний з тим, що є домовленість з Сі Цзіньпіном про візит до Пекіну у квітні. Тобто Трамп хоче прибути в Китай з козирною картою в рукаві, а саме російською козирною картою. Що, мовляв, росія на американському боці. А щоб здобути росію на американському боці, він займається торгівлею нами», – пояснив експерт.
Гончар впевнений, що Трамп тисне на Україну, бо наша згода на переговори сприймається як слабкість. Він каже, що перш за все варто наголошувати на гарантіях безпеки.
«Говорять, що це буде по типу п’ятої статті договору НАТО чи розповіді про корейський варіант і так далі. Так на території Південної Кореї американська військова присутність і ядерна поросолька. У нашому випадку про це не йдеться. Тому спочатку мають бути розв’язані питання гарантій безпеки й не на папері, а реальні», – наголосив Гончар.
Водночас він зазначив, що територіальні поступки, вписування українських приазовських портів до російських реєстрів чи підключення ЗАЕС до системи рф є неприйнятними.
«Потрібно чітко уявляти собі, що в особі Сполучених Штатів у нинішній адміністрації ми маємо справу далеко не з дружньою нам країною. Тому не випадково, наприклад, Данська розвідувальна служба віднесла Сполучені Штати, свого союзника по НАТО, до категорії країни, діяльність якої містить виклики для безпеки королівства Данія», – зауважив експерт.
Президент Центру глобалістики зазначив, що попри небажання росії віддавати території, Україна не дозволить їй використовувати наші території та ресурси.
«Як би там не намагались, наприклад, інтегрувати в російську енергосистему Запорізьку атомну, запустити реактори, щоб вона не простоювала, приносила гроші. Ну, нічого з цього не відбулось ані у 23 році, ані у 24 році, ані цього року. Завдяки діям Сил оборони України так воно і залишається на папері. Так і тут буде те, що стосується українського Приазов’я, портів. До Бердянська теж дійдуть. Зараз у Сил оборони України з’являються нові ударні засоби. Тому цей порт (Бердянський – ред.) буде рознесено вщент. Просто потрібно накопичувати сили, щоб вибити звідти. Якщо ми погодимося, то відкриваємо для себе скриньку «Пандори». Коли зможемо деокупувати ці території? Зрозуміло, що це не відбудеться завтра», – запевнив експерт.
Гончар наголосив, що країна-агресорка бачить Україну як територію росії. Без українців. З тотальним знищенням державності та ідентичності.
«Тут є межа, яку не можна переступати. Попри гучну назву мирна угода чи мир, насправді за цим приховується примус до капітуляції. Мир в обмін на території. Ми чудово розуміємо, що ніякого миру не буде, тому що агресор якраз відчуває себе сильним. Не тому, що він сильний сам по собі, а тому, що захід, Європа виявились не сконсолідованими. Тим більше в умовах американського зрадництва, коли найбільша країна західного світу капітулювала. До речі, якраз ультиматум, який пред’являв Кремль в грудні 2021 року, відносився передусім до Заходу, до Сполучених Штатів, до НАТО. Як бачимо, зрештою США капітулювали першими», – зазначив Гончар.
Він навів приклад Грузії та Японії, де територіальне питання залишається невирішеним десятиріччями. Водночас експерт зазначив, що будь-яким перемовинам має передувати припинення вогню, в чому Путін не зацікавлений.
«Вони прийшли нас вбити. А в наші плани не входить бути мертвими. Тому нам залишається лише одне, іншої альтернативи немає – далі чинити спротив, вижити. А вижити можна тільки продовжуючи боротьбу, концентруючи зусилля й наші, й європейські. І стратегічна мета незмінна – це звільнення та деокупація всіх захоплених ворогом територій, включаючи південь, схід України, Кримський півострів. Це все наше», – наголосив Гончар.
Love 
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google