Як повернути Приазов’я. Погляд з європейського окопу

По матеріалам LB.ua
21.03.2023 · 20:22 · переглядів - 1879

Нещодавно військовий експерт Томас С. Тейнер, колишній офіцер артилерії ЗС Італії, опублікував матеріал про перспективи української наступальної операції. Загалом пан Тейнер є експертом з історії холодної війни, тож добре знається на арміях радянського часу та пострадянських країн. Матеріал, безумовно, вартий уваги

Як повернути Приазов’я. Погляд з європейського окопу
Військовослужбовці 80 окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ на позиції готуються до використання протитанкового керованого ракетного комплексу «Стугна» поблизу Бахмута, 17 березня 2023 р. (Фото: EPA/UPG)

Як саме західні фахівці бачать наступ на півдні України? Як це слід зробити?

Найважливішими цілями для українського наступу, на думку союзників, є Мелітополь і Маріуполь, іншими (другорядними) можуть бути Перекопський перешийок (блокування шляхів евакуації російського угруповання до Криму) та Донецьк (загроза оточення міста).

Для наступу потрібні дев'ять механізованих бригад, три артилерійські бригади, дві інженерні бригади. Окремий пункт – сили прикриття тилу нашого угруповання.

Зауважу, що в ЗС США інженери бувають різні: ті, котрі серйозні (інженерні рішення для захисту нації та запобігання стихійним лихам) – US Army Corps of Engineers, та ті, котрі забезпечують дії військ на полі бою – бригади забезпечення маневру. Отут мова саме про них. Це досить важкі і непогано броньовані підрозділи, здатні виконувати весь комплекс заходів інженерного забезпечення бойових дій піхоти і танків – від розмінування до наведення мостів. У нас таких бригад немає, розуміння так діяти теж немає, але цього можна навчитися й отримати необхідну спеціальну техніку.

Фото: Міноборони

Імовірні напрямки дій:

 – удар на південь від Маріуполя;

 – удар на Кам’янку, у тил російського фронту, аби приховати справжні цілі наступу та посіяти паніку в лавах противника, дезорганізувати його тили, управління. Так ми зробили під Ізюмом;

 – удар на Амвросіївку, щоб порушити стійкість оборони противника навколо Донецька, частиною сил – на Оленівку та Конькове (держкордон).

Напрямками подальших дій можуть стати удари від Маріуполя на Бердянськ і Новоазовськ, від Амвросіївки – на Харцизьк і Шахтарськ. Кінець операції – удар від Токмака на Мелітополь і його звільнення, удар від Херсона на Перекопський перешийок, вихід ударних угруповань Об’єднаних сил до Алчевська.

Результат: розсікти російське угруповання на дві частини, оточити Донецьк з трьох напрямків, повернути контроль над узбережжям Азовського моря від Бердянська до Новоазовська. Вихід до Бердянська дасть ЗС України можливість уразити боєприпасами типу GLSDB Кримський міст та інші об’єкти на території Криму.

Дорожні камені операції:

 – комплексна розвідка майбутньої ділянки/ділянок, де буде завдано удару/ударів;

 – комплексне вогневе ураження виявлених цілей, насамперед інженерних споруд, щоб противник заховався в бліндажах, вибивання всієї розвіданої броньованої техніки високоточними боєприпасами. Жирна крапка цього етапу – інтенсивні та виснажливі удари бомбами JDAM ER і реактивними снарядами GMLRS по місцях укриття противника, по тих самих бліндажах. Мета – повністю зруйнувати фортифікаційні споруди та знищити бронетехніку, ворог не матиме де сховатися і втратить важке озброєння;

 – ураження бомбами JDAM ER і реактивними снарядами GMLRS місць зосередження резервів, аби унеможливити їхній маневр і максимально скувати.

Ракета типу GLSDB (Фото: SAAB)

Одночасно здійснити дорозвідку об’єктів у тактичному тилу шляхом застосуванням великих мас БпЛА. Виявлені цілі атакувати всіма наявними засобами, зокрема, снарядами SMArt і BONUS. Широко застосовувати дистанційне мінування: MLRS, MARS II, HIMARS дистанційно ставлять мінні поля снарядами з мінами AT2, 155 мм гаубиці – снарядами з мінами RAAM. Такі боєприпаси не порушують жодних конвенцій, адже міни мають час самоліквідації 3-6 годин (RAAM – 4 години), тобто наші матимуть достатньо часу, щоб прорвати передній край оборони противника;

– зробити проходи у ворожих мінних полях, застосувавши заряди дистанційного розмінування MICLIC;

– атакувати передній край механізованими і танковими підрозділами в єдиному броньованому бойовому порядку, приділити увагу виявленню та знищенню недобитих артою протитанкових засобів;

– одночасно силами інженерних підрозділів руйнувати загородження, забезпечуючи невпинне просування броньованих машин углиб оборони противника, засипати рови, розбирати завали, наводити мости;

– за броньованими машинами атакує піхота, котра зачищає траншеї та залишки оборонних споруд;

– стрімкий рух углиб російської оборони, руйнування всього, що у противника розгорнуто в міжпозиційному просторі, постійний артилерійський супровід підрозділів, що просуваються в глибині оборони противника (знаємо, вміємо, практикуємо: Харківська область);

– мотопіхотні підрозділи на БТР контролюють тил, прикривають комунікації українського угруповання, добивають розрізнені групи противника, що залишилися в нашому новому тилу, працюють з полоненими (чмобіків у Приазов’ї повно, буде з ким працювати);

– безперебійне постачання підрозділів, що просуваються до Азовського моря.

Не забуваємо, що Збройні сили України не мають переваги в повітрі, тому прикриття угруповань від ударів з повітря забезпечують переважно наземні системи ППО, окремий пункт – протидія ударним БпЛА та баражувальним боєприпасам на кшталт «Ланцета» зенітними самохідними установками типу «Гепард».

Зенітна самохідна установка «Gepard» ЗСУ (Фото: Bild)

Зрозуміло, що виглядає воно легко і повітряно, що абсолютно не відповідає реаліям. Як казав генерал Клаузевіц: «Військова справа проста і цілком доступна здоровому глузду людини. Але воювати складно».

Що потрібно, аби провести таку операцію?

 – Щонайменше дві батареї "Patriot" з ракетами PAC-2 GEM+ (дальність стрільби – до 160 км);

 – Інженерні машини розмінування типу MICLIC, танкові мінні трали, машини розмінування типу "Wisent-1";

 – Броньовані інженерні машини розгородження типу "Dachs";

 – Не менш ніж 50 танкових мостоукладачів типу М60 (німецький міст "Biber" не витримує німецького ж "Leopard-2");

 – Наявність у кожному дивізіоні РЛС виявлення гармат і мінометів;

 – Пів мільйона 155 мм снарядів;

 – 100 тисяч снарядів "Excalibur";

 – 1 000 бомб JDAM ER;

 – Пальне, боєприпаси, продовольство, БпЛА, ліки та інше медичне обладнання, все інше, необхідне для наступу – в обсязі потреби для операції та ще трохи.

Крім вже анонсованої передачі танків, САУ, БМП/БТР, різних мирних, на перший погляд, тракторів (інженерних машин), в Рамштайні з'явився закритий протокол, з чого можна припустити, що присутнє розуміння нашого майбутнього плану і його матеріального наповнення.

Українські військові проходять навчання на іспанських танках Leopard 2A4, які будуть відправлені в Україну, на військовій базі Сан Грегоріо в Сарагосі, Іспанія, 13 березня 2023 року. (Фото: EPA/UPG)

Коліщатка рухаються, усе йде за графіком або майже.

Не варто поспішати, діяльність такого масштабу потрібно ретельно планувати та всебічно забезпечувати, розвідка вимагає часу, зосередження запасів – тим паче. Сюди ж – логістика з усіх кінців глобуса, включаючи його протилежну від України половину.

Отже, дамо місцевості просохнути, бо ми днями їхали 500 м з пункту А в пункт Б на армійській повнопривідній вантажівці "Mercedes" і ледь допливли. Ґрунтовку зруйнували вщент.

Витримки вчимося у Валерія Федоровича. Усе буде вчасно, нація цієї операції не пропустить, буде гучно. 

 

Автор - Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій



Читайте далее

Новини за сьогодні

Статті
 
На початок