24 дні в підвалі під Торецьком і вихід через мінне поле з розтрощеною п’яткою. Історія незламності ветерана та бердянця Руслана Пригоди

До початку повномасштабного російського вторгнення бердянець Руслан Пригода працював у будівельній сфері та займався виготовленням тротуарної плитки. Проте велика війна змусила його змінити цивільну професію. Чоловік мобілізувався до лав Збройних Сил України, ставши стрільцем в одному з піхотних підрозділів. Разом із побратимами він тримав оборону на одному з найгарячіших напрямків фронту – під Торецьком Донецької області.

Поранення та перші хвилини у пастці

Під час запеклих оборонних боїв позиції українських захисників опинилися під шквальним вогнем окупантів. Намагаючись урятуватися від чергового обстрілу, Руслан забіг до підвалу зруйнованої будівлі. Проте ворог відстежував переміщення військового, і в укриття майже одразу залетів ударний дрон.

«Я забіг у підвал, але там навіть не було де нормально сховатися. І туди залетів FPV-дрон, коли я отямився у мене було обличчя в осколках і роздроблена п’ятка», – згадує ветеран.

Через тяжке поранення ноги боєць повністю втратив можливість самостійно пересуватися. Ситуація ускладнювалася тим, що ворог розпочав штурм і просунувся вперед, через що Руслан опинився відрізаним від своїх та заблокованим в оточенні. Протягом наступних 24 днів поранений захисник перебував один у напівзруйнованому підвалі під безперервними артилерійськими та авіаційними ударами росіян. Попри біль, холод та психологічний тиск, чоловік не втрачав надії на порятунок і вірив, що зможе повернутися.

Понад два кілометри по-пластунськи

Коли перебувати в підвалі через постійне погіршення ситуації та виснаження ресурсів стало остаточно неможливо, Руслан ухвалив рішення прориватися до українських позицій самотужки. Єдиним варіантом було повзти, адже наступати на розтрощену ногу він не міг. Долати довелося дистанцію у понад два кілометри через так звану «сіру зону», яка була суцільним мінним полем.

«Я повз під обстрілами через мінне поле, де всюди були розтяжки. Відчував руками волосінь і обережно перелазив через неї. У цей час наді мною літали ракети й шахеди. Я просто молився, щоб вижити», – розповідає Руслан.

Протягом усього цього надважкого шляху поранений боєць тримав зв’язок зі своїм підрозділом за допомогою радіостанції. Командир бачив переміщення Руслана з безпілотника, коригував його рух та підтримував морально, що давало сили рухатися вперед крізь нестерпний біль.

«Я просив комбата підказувати, куди повзти й у який бік рухатися. Уже починало світати, і я боявся, щоб мене не помітили росіяни. А він по рації мене заспокоював і казав: не здавайся, мы стежимо за тобою. І я повз далі», – ділися захисник.

"З перебитою ногою через мінні поля": як після поранення відновлюється ветеран Руслан Пригода

Евакуація, госпіталі та шлях до відновлення

Завдяки залізній волі та допомозі побратимів, Руслан Пригода зміг перетнути небезпечну ділянку й дістатися до своїх. За кілька днів військового успішно евакуювали з прифронтової смуги та доправили до лікарні.

Попереду на ветерана чекав довгий і виснажливий шлях лікування. Спочатку першу допомогу та стабілізаційні заходи провели медики у Дніпрі, згодом лікування продовжилося у Рівному. Зрештою Руслан повернувся до рідного Запоріжжя, де місцеві лікарі провели складну операцію на понівеченій нозі.

Наразі захисник проходить повний курс медичної та психологічної реабілітації. Руслан зізнається, що фізичні рани поступово гояться, проте пережите за ті 24 дні в оточенні під Торецьком назавжди залишиться в його пам’яті. Попри все, його історія є прикладом неймовірної сили духу, яка допомагає українським військовим виживати навіть у найпекельніших умовах.

Про це «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу Суспільне. Запоріжжя.