У київській квартирі подружжя Ігоря та Анни цілодобово працюють 3D-принтери. Їхній шум вже давно став звичною частиною життя, але за кожним видрукуваним виробом – корпуси для мін чи пристрої для заряджання магазинів – стоїть велика мета. Це не просто хобі. Це спосіб підтримати українську армію і мрія знову колист побачити Бердянськ.
Ігор, IT-спеціаліст за професією, завжди цікавився новими технологіями. Але захоплення 3D-друком виникло випадково.
«Це був звичайний день. Я дивився семінар з маркетингу на YouTube, і лектор розповів, що купив собі 3D-принтер. Через два дні у мене вдома вже стояв мій перший принтер. Спочатку я не знав, що з ним робити, але багато годин на YouTube і я розібрався. Зараз пройшло два роки, і у мене вже п’ять принтерів», – розповідає Ігор.
Принтери Ігор придбав за власні кошти. Усе обладнання коштувало чимало: перший принтер обійшовся у 15 тисяч гривень, а далі вони з’являлися один за одним.
«Потім почалися перебої з електроенергією. Я замовив безперебійне живлення, щоб принтери не зупинялися. Ми навіть змайстрували спеціальну шафу, щоб зменшити шум у квартирі», – згадує він.
Спершу Ігор працював через організацію «Друкармія», яка допомагає волонтерам друкувати потрібні деталі для військових. Далі подружжя почало публікувати відеро в соціальні мережі і до них почали звертатися на пряму.
«Я завів TikTok, де розповідав про свою роботу. Поступово до мене почали звертатися люди з проханнями надрукувати щось для фронту. Ми зробили вже тисячі деталей і продовжуємо працювати далі», – додає він.
Що друкують для армії
Номенклатура виробів, які друкує Ігор, дуже широка – від корпусів для бойових частин до пристроїв для заряджання магазинів і перехідників для рацій.
«Друкую інженерні деталі для наземних і повітряних дронів, корпуси для бойових частин. Наприклад, пристрій для заряджання магазинів дуже потрібен взимку, коли набивати магазин патронами стає складно і навіть боляче. Хлопці стирають руки до крові. Цей пристрій дозволяє споряджати магазин у рукавицях і не травмувати пальці», – пояснює Ігор.
Друкують і корпуси для повербанків, деталі для частотних аналізаторів і навіть евакуаційні крюки для дронів, які допомагають витягати пошкоджені пристрої з небезпечної зони.
«Що завгодно – від вази до бомби можна надрукувати. У нас із армією спільна ціль – вистояти і перемогти», – підкреслює Ігор.
Коли квартира перетворюється на мініфабрику
Анна, дружина Ігоря, з самого початку підтримувала чоловіка. Вона швидко освоїла основи 3D-друку і тепер допомагає з обслуговуванням принтерів.
«Мені було дуже цікаво, коли у нас з’явився перший принтер. Ми сиділи біля нього і дивилися, як він друкує кожну модель. Спочатку в нас було три принтери, один стояв навіть у ванній. Але згодом ми зрозуміли, що пластик у вологому середовищі псується, і почали сушити його спеціально», – згадує Анна.
Щоб працювати без перебоїв, Ігор встановив резервне живлення, яке дозволяє принтерам працювати до шести годин без світла.
«Мене навчили, як міняти пластик, перезапускати принтери і навіть збирати брак. Якщо щось ламається, Ігор швидко діагностує проблему і ремонтує. Тепер він може навчити цьому кого завгодно», – сміється Анна.
Бердянськ чекає
Анна родом із Бердянська. Вона з теплом згадує дитячі роки, проведені у цьому місті біля моря.
«Моє дитинство пройшло в Бердянську. Останній раз я була там у 2021 році. Ми гуляли по набережній, де я колись ходила маленькою дитиною. Хто б знав, що це буде востаннє. Я дуже чекаю повернення Бердянська. Це моє рідне місто, і я вірю, що знову зможу туди поїхати», – говорить вона.
Попри труднощі, Ігор та Анна не збираються зупинятися. Їхня мотивація — це не тільки бажання допомогти військовим, а й мрія поїхати на море до Бердянська.
«Ми з армією маємо стояти пліч-о-пліч. Якщо не вистоять вони, ми не будемо жити у вільній країні під синьо-жовтим прапором. Але я знаю, що ми вистоїмо. І я обов’язково знову побачу своє море», – підсумовує Анна.
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google