Кумулятивно за 2012р.–10 міс. 2014р. спад у промисловості склав 15,2%, і падіння продовжується. Через падіння обсягів виробництва кількість працюючих в промисловості за цей період знизилася на 175 тис. чол., в т.ч. в машинобудуванні – на 80 тис. чол., насамперед в східних областях.
З урахуванням військового конфлікту на Сході України промисловий комплекс з суто економічного фактору перетворився на важливу складову національної безпеки.
Стан сектору є незадовільним через низку системних проблем, таких як відсутність дієвих економічних стимулів суб'єктів господарської діяльності здійснювати переоснащення виробничих потужностей, вкладати кошти у розробку нових видів продукції та освоювати виробництво високотехнологічних товарів, докладати зусиль для просування продукції на зовнішні ринки; несприятливий інвестиційний клімат та недостатні обсяги іноземних інвестицій; високі відсоткові ставки за кредитами і нерозвинений ринок капіталу; недостатній захист інтелектуальної власності в Україні; слабкий розвиток інфраструктури.
Наслідками відсутності проведення реструктуризації промисловості стали:
- Деградація структури матеріального виробництва
- Відірваність вітчизняної промисловості від потреб внутрішнього ринку
- Недостатній рівень інвестицій в основний капітал
- Зношеність основних фондів, висока енерго- і ресурсозатратність промислового виробництва
- Ознаки деіндустріалізації
В середньостроковій перспективі можливо зупинити спад і забезпечити стале зростання промислового виробництва не менше 7% в рік, шляхом підвищення конкурентоздатності продукції вітчизняних компаній та їх інтеграції в глобальні ланцюги вартості, а також створити нові робочі місця.
В основі досягнення стійкого зростання промислового виробництва лежать можливості Угоди про асоціацію та режим вільної торгівлі з ЄС, низька вартість робочої сили в Україні і зручна логістика (вихід до моря, межування з країнами ЄС). Це стосується як наявних виробництв, так і «стартапів». Однак, ефект від цього для української економіки можливий не раніше ніж через 3-4 роки, оскільки організація нових виробництв та активне залучення українських підприємств до виробничих процесів в ЄС на аутсорсингу вимагає часу.
Отже, протягом найближчих 1-2 років необхідно інтенсифікувати інвестиційні процеси модернізації та розвитку інфраструктури і виробничих фондів, які створять попит на продукцію вітчизняних підприємств, насамперед машинобудування. Це дозволить компенсувати втрати обсягів експорту в Росію, зупинити спад промислового виробництва, зберегти робочі місця та знизити соціальну напругу, особливо в східних областях.
Металургія, машинобудування та гірничо-добування - це три кити, на яких стоїть промисловість Запорізької області. Разом вони становлять півтори тисячі підприємств, двісті п'ятдесят - великих, і три десятки – промислових гігантів. В Україні Запоріжжя займає третє місце за обсягом реалізації промислової продукції.
Продукція запорізьких промислових підприємств користується попитом у ста тридцяти країнах світу. В першу чергу - це країни СНД, Азії та Євросоюзу. Проте, аби масово постачати свою промислову продукцію на європейські ринки потрібно зробити декілька вагомих кроків, серед них правильна сертифікація та відповідна якість товару.
Запорізькі експерти діляться думками про те, як запорізькій промисловості підготуватись до високої конкуренції на ринку ЄС.
Роман Писарєв, заступник директора департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької облдержадміністрації, зазначає:
-Запоріжжя відоме своїми промисловими металургійними гігантами, такими як «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь», «Запорізький завод феросплавів», «Титано-магнієвий», також наші світові бренди, такі як Моторобудівний завод, трансформаторний завод, автомобілебудівний завод. Незважаючи на кризу в країні, наші підприємства продовжують випуск нових видів продукції. Так, «Запоріжсталь» побудувала лінію кислотного травлення, яка дозволить значно скоротити викиди шкідливих речовин у Дніпро, «Дніпроспецсталь» освоює та оновлює кисневе виробництво, «Мотор Січ» освоює випуск легких вертольотів, «Прогрес» працює як в якості позитивного прикладу з ЄС з випуску двигунів для малої авіації.
Головні правила гри на євроринку − висока якість продукції та надійність поставок. Наразі, цим похвалитися можуть лише одиниці. Головна проблема на сьогодні, як і раніше, − сертифікація продукції.
Ростислав Шурма, генеральний директор металургійного комбінату «Запоріжсталь» стверджує:
- Навіть на сьогодні не існує жодних принципових перепон для входу європейських постачальників на український ринок. Він і сьогодні відкритий. З приводу того, чи є можливості – безумовно можливості є. Європейський ринок хоч і не росте зараз, але це дуже великий ринок об’ємом 450 млн платоспроможних громадян. Тому для будь-якого сектора економіки це великі можливості. Я можу привести конкретний приклад – це наш комбінат. Станом на сьогоднішній день ми продаємо понад 30% нашої продукції у країни Євросоюзу. Якщо взяти від експорту – це майже 50% нашого експорту в Європу. Якщо подивитись на динаміку за останній рік, ми змогли збільшити об’єми продаж у Європу на 60%. Чому? Тому що це великий платоспроможний ринок.
- Не потрібно розраховувати на чиюсь допомогу. Європа відстоює свої інтереси – свого бізнесу, своїх громадян. І ніхто нікому не збирається допомагати. Більше, ніж декларації, не буде ані зі сторони Європи, ані збоку будь-якої іншої держави, все знаходиться в наших руках. Нам потрібно змінити себе, змінити підхід, і тоді, я впевнений, можна повторити і досвід Словаччини, і досвід Китаю. Безумовно, кожен з нас повинен хотіти, змінюватися і рухатись, а на державному рівні я скажу коротко: потрібна професійна влада, яка справді хоче щось змінити.
Олексій Литвин, заступник голови Запорізької обласної державної адміністрації коментує:
- Алгоритм успіху дуже простий – просто відкрити територію для вільних інвестицій і стримати державну руку від того, щоб вона одразу почала грабати податками інвестора. У європейських державах інша логіка податків. Європейці, вони ж офіційні люди, вони не хочуть працювати шляхом того, що вони щось тут будуть красти, вони хочуть відкрито, нормально отримувати свої дивіденди, але коли потрібно податок на прибуток, а потім на репатріацію, то він починає дивитися і розуміє, що спочатку заводить нову технологію, за неї платить 20%, потім починає працювати і платить податок, а потім ще 15% на репатріацію, починає дивитися і розуміє, що це «років 300 пройде, поки я цю інвестицію окуплю».
Давид Стулік, прес-аташе Представництва ЄС в Україні зауважує:
- Я думаю основна перепона пов’язана з тим, що товари або галузі, які хочуть бути конкурентоспроможними, повинні відповідати європейським стандартам. Потрібно інвестувати у ці сектори, щоб досягти європейських стандартів. Якщо вам вдасться це в Запоріжжі, то ви будете конкурентоспроможними, бо у вас, в Україні є багато складових, як оплата робочої сили, закупка сировини – вони є набагато дешевшими ніж в Європі, тому можна бути конкурентоспроможними.
- В Чехії, ще в радянські часи, були підприємства, які виготовляли автомобілі. Коли їх почали приватизовувати та продавати іноземним інвесторам, було багато побоювань, що ці фабрики перестануть виробляти і замість цих автівок прийде така навала машин із Західної Європи. А сталось навпаки – ці виробники почали інвестувати виробництво у нас, бо тут дешевша робоча сила і ресурси. Зараз Чехія є країною, яка виробляє найбільшу кількість авто на душу населення і це ті автівки, які відповідають міжнародним стандартам безпеки. Автівки з Чехії імпортуються на весь світ і так сталося, що в тих регіонах, де є ці заводи, – більше робочих місць і вищі заробітні плати. Закордонні інвестори сплачують більше податків у місцеві бюджети. В цих регіонах покращилась інфраструктура, бо є інвестиції і є більше грошей і почали запускати інші галузі економіки. Запоріжжю та і всій Україні можна взяти чеський приклад, де теж були побоювання як у вас в Україні, як у вас в місті, що люди залишаться без роботи, що нема перспективи для українського автопрому, є приклади, які це заперечують і показують, що є інші можливості.
Реальні приклади співпраці запорізької промисловості з країнами ЄС станом на сьогодні є дуже різними.
Металургійний комбінат «Запоріжсталь» вже давно працює з європейськими партнерами та за минулий рік збільшив обсяг продажів до країн Європи на 50%
Головним товаром у структурі експорту запорізького краю є чорні метали. Вони сягають майже половину обсягу всього експорту. Левову частку посідає продукція комбінату «Запоріжсталь», яка користується попитом більш ніж у 50 країнах світу. Головні покупці — Туреччина, Болгарія, Польща, Італія, Росія, країни Африки. 80% продукції комбінату сьогодні відправляється на експорт. Конкуренція на металургійному ринку потужна — в останні роки як і в інших галузях промисловості в лідери виходить Китай. Втім, запоріжцям вдається успішно конкурувати на закордонному ринку. Вдається це завдяки репутації, перевіреній роками, можливості запропонувати вигідні ціни та швидким поставкам. Лише за минулий рік обсяг продажів до країн Європи вдалося збільшити на 50%, а до країн близького Сходу — на 43%.
Для того, щоб отримувати прибутки необхідно вкладати кошти в модернізацію, кажуть на підприємстві, такі умови сучасної ринкової економіки. «Запоріжсталь» надає перевагу інвестиціям в енергетичну галузь. Економія енергоресурсів дозволяє знизити собівартість продукту, а отже зробити ціну ще привабливішою для покупців.
Компанія «Метпромсервіс» постачає свою продукцію на європейський ринок протягом 15 років з 2003 року.
Порівняно з промисловими гігантами це невелике підприємство, на якому працює 144 особи, якщо враховувати весь персонал обслуговування, але саме це підприємство виробляє феронікель та феротитан, якістю якого задоволена сама Європа. Імпортувати свою продукцію компанія «Метпромсервіс» почала ще в 2003 році, задовго до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Як зазначає директор компанії Фелікс Кусаєв: «Вихід на європейський ринок був непростим. Ми пройшли цей шлях ще 10 років тому. Дана процедура зайняла немало часу та сил, була велика тяганина з документами». Але зараз компанія вийшла ринки Німеччини, Англії та Голландії, компанія виробляє близько 6% феронікелю світового ринку. Весь процес виготовлення відповідає європейським стандартам, адже без цього ніякої співпраці не було б. На підприємстві в основному імпортна техніка, але також є і українські, і радянські екземпляри. А деякі етапи виробництва здійснюються на власноруч створеному обладнані. І тепер навіть європейці приїжджають до України, щоб перейняти досвіт у цієї компанії.
ТОВ «НВФ ГЕРКОН» мав негативний досвід роботи з європейськими партнерами, але це не зупинило підприємство, яке має надію вийти на європейський ринок.
Науково-виробнича фірма «Геркон» в Запоріжжі існує вже 21 рік. Спочатку тут займалися ремонтом і перевіркою вимірювальної техніки для автотранспорту. Згодом, розширивши свою діяльність, підприємство почало виготовляти обладнання для автомобільних заправних станцій і нафтобаз. Сьогодні у штаті компанії – 20 працівників. Хоча колись такої кількості людей було замало.
Продукцію «НВФ Геркон» можна сміливо назвати імпортною. Основні складники для комплектації обладнання замовляють за кордоном: європейські країни, Росія, Китай. З країнами ЄС співпрацюють через київську фірму-субпідрядника. Досвід експорту у компанії є. Час від часу з'являються замовлення з Молдови. Ще 8 років тому вони поставляли обладнання в Росію, Білорусь, Латвію, але мали й негативний досвід співпраці з партнерами з Литви. Попри ризики, компанія не полишає надії вийти на європейський рівень. В листопаді вона брала участь у круглому столі, який організувала торгово-промислова палата України. Саме там і представили стандарти, дотримання яких вимагають партнери з ЄС.
