Згідно матеріалів справи, у жовтні 2014 року Миколу Ільїна призначили виконуючим обов’язки директора державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт”. Пізніше Міністерство інфраструктури України провело конкурсний відбір на посаду керівника цього порту і визнало в червні 2015 року Ільїна переможцем.
Тодішній Голова Запорізької обласної державної адміністрації Григорій Самардак своїм листом від липня 2015 року погодив призначення Ільїна на цю посаду, але вже через місяць відмовив у погодженні і запропонував залишити попереднє рішення без розгляду, посилаючись на недостатню увагу директора на оновлення основних засобів, збереження під’їзних автошляхів від руйнувань та розвиток портової інфраструктури.
Вже восени Мінінфраструктури знову прохало облдержадміністрацію дати погодження кандидатури Ільїна, але отримало відмову з посиланням на попередні листи.
Тому Микола Ільїн звернувся до суду з позовом про визнання нечинними та скасування рішення про відмову у призначенні
Представник Самардака у суді зазначив, що листи голови ЗОДА про відмову у погодженні жодним чином не порушують норм закону, оскільки не є самостійними рішеннями суб`єкта владних повноважень, а лише думкою голови облдержадміністрації, на яку він має повне право і яку спростувати суд не може.
Та суд не прийняв цю позицію до уваги і вказав, що перший лист з проханням погодити кандидатуру Ильїна Мінінфраструктури надіслало ЗОДА 1 липня, на який мали дати відповідь протягом п’яти днів. Натомість, лист з погодженням було надіслано лише 21 липня. Відсутність відповіді свідчить про автоматичне погодження кандидатури і Мінінфраструктури мало протягом тижня наказ про призначення Ільїна, чого зроблено не було.
Відповідно пізніші рішення про відмову у погодження надіслані Самардаком з порушенням всіх термінів, тож є протиправними.
