Без світла та тепла. Як гріються бердянці в різних куточках країни в ці морозні дні – опитування

Синоптики обіцяють похолодання до –23 градусів, але навіть у –10 складно зігріватися – масовані обстріли залишають нас без світла та тепла.

На вулиці понад –10 градусів морозу. Росіяни б’ють по енергетиці, щоб залишити українців без світла, тепла та води, а значить – виснажити. Та навіть в таких складних умовах бердянці по всій країні тримаються – іншого виходу немає.

Одна бердянка в коментарях поділилась своєю історією. Вона з родиною живе в Києві, після масованого обстрілу їхній будинок залишився без світла, тепла та води майже на тиждень:

«Гріємось газовою плитою, в пляшки наливаємо гарячу воду, кладемо в ліжко, вдягаємось як капуста. Щось я уже весну хочу, хоч і дуже чекала снігу», – пише дівчина.

Ще один бердянець, який живе в столиці, скаржиться на схожу ситуацію. Умов цивілізації не було 5 діб, і цей час нагадував виживання:

«Світло давали на хвилин 15, за цей час не встигав навіть гаджети зарядити. Все розряджалося, я не міг працювати, тому ходив на Нову Пошту і просив там трохи підзарядитися. Вдома носив зимове пальто, під ним – теплий светр, три футболки, шапку. Вночі спав під кількома ковдрами, і все одно було холодно».

Люди скаржились, що холод пронизував до кісток. Навіть коли тепло повернулося – в тілі ще довго відчувався холод.

Та є й ті, кому зі світлом та теплом пощастило більше. Одна з бердянок пише, що після київського обстрілу майже одразу дали «цивілізацію» і після того в будинку світло майже не вимикали.

«Оскільки нашому будинку пощастило більше, то дехто з моїх друзів, знайомих приходив зарядити павербанки та ноутбуки, дехто навіть просився скористатися плитою чи просто погрітися», – ділиться коментаторка.

Ще один бердянець, який нині проживає в окупації, похвалився, що він зиму переживе, бо має кілька печей, бойлер, свердловину та генератор.

Важливо зауважити, що це опитування було адресоване бердянцям, які розкидані по різних куточках України, і не мало на меті спровокувати бердянців, що нині проживають в окупації.

Ми не незламні, ми виснажені, роздратовані та часом зовсім безсилі перед обставинами. Наша стійкість сьогодні –  необхідність, яка витискає з нас останні ресурси. Ми гріємося не силою духу, а светрами та газовими плитами, бо іншого виходу просто немає. І, можливо, найчесніше, що ми можемо зараз сказати: ми просто люди, які хочуть повернути в свої домівки тепло.