«Був проти окупантів та не соромився про це говорити». Що відомо про долю полоненого бердянця Володимира Кривцуна

Перше затримання

Вперше окупанти затримали бердянця 16 липня 2022 року. Його забрали з дому о 5 ранку.

«Під тортурами та залякуваннями змушували підписати якісь папери. Вдома кілька разів проводили обшуки, але не казали що вони шукають», – розповіла тітка полоненого.

«Стукали, ломилися шість людей у формі. Як казали сусіди, вивели з мішком на голові, руки ззаду, посадили в цивільну автівку з фургоном. Вивезли його у відділок поліції. Він там пробув до кінця серпня і його випустили за безпідставністю звинувачень», – розповіла інша родичка бердянця.

Вона згадала, що чоловік не виїхав, бо не хотів залишати маму. Але була й інша причина.

«Говорив, що виїхати не може, тому що за ним вже тепер слідкують. І якщо він поступить на територію України, то його заберуть СБУ. Тобто йому там мізки промивали, що він вже не людина, не може бути на території України вільним, що його обов’язково заберуть. Я казала, що це неправда. Поки є автобуси, виїжджай. Але він маму не хотів залишати», – поділилася жінка.

Другий арешт і суд

Вдруге бердянця затримали 24 листопада 2022 року. Його забрали з овочевої бази, де він працював. 29 грудня його перевезли в Сімферополь, де звинуватили в спробі підірвати авто окупаційної влади. Разом з іншим бердянцем Віталієм Расторгуєвим Володимиру Кривцуну інкримінували міжнародний тероризм. Зрештою бердянця 18 квітня 2024 року в Ростові-на-Дону засудили до 11 років позбавлення волі.

«Його мати навіть один раз возила туди передачу і трохи дали поспілкуватись. Він сказав що його здав колега. Її й досі іноді «провідують» з обшуками. Жінці вже за 80 і вона дуже чекає єдиного сина», – розповіла тітка бердянця.

Окупаційна влада повідомила, що хотіли підірвати автомобіль Mazda з номерами может АР 6474, на якому їздив гауляйтер Сауленко. У судовому вироку вказано, що машина належить Боровкову. Спроба підриву начебто сталася біля дитячого табору «Райський куточок», де відбувався молодіжний форум.

У тексті судового вироку вказано, що Кривцун частково визнав свою провину «под воздействием угроз и насилия со стороны правоохоронных органов».

Три роки за ґратами

17 квітня Володимиру виповниться 56 років. Вже вчетверте він проведе його в російській неволі. Бердянець уже три роки відбув у в’язницях, спочатку в Єльці, а потім Барнаулі. Зараз його переводять до колонії, але куди саме рідні поки не знають.

Вони мали можливість листуватися з Володимиром. Кажуть, що чоловік не жалівся на умови. Писав, що є можливість помитися та поїсти. В’язням дають читати російську літературу. Камери засуджені ділять з пацюками. Та головне, що попри три роки в неволі бердянець сподівається на обмін.

«Звичайно він каже, що сил менше. Жаліє, що можливо маму не застане, бо час швидко спливає. Але в жодному разі не зневірився.  Так що дуже сподівається на обмін. Ми теж сподіваємось на цей обмін і робимо все, що можемо», – розповіла родичка бердянця.

Надія на обмін

Офіційно Кривцун не має статусу цивільного полоненого. Але, як розповіли рідні, вони подали відповідні заяви до поліції, СБУ та Червоного Хреста.

Родичка Кривцуна розповіла, що чоловік був проти окупантів та не соромився про це говорити. Сім’я бердянця сподівається, що під час чергового обміну він повернеться в Україну.

«Ми йому так описали, що живи сьогоднішнім днем, але знай і пам’ятай, що завжди будемо боротися за своїх людей. Казали «ми», а мали на увазі Україну. Коли це все закінчиться, нікому не відомо, але ми маємо надію», – поділилась жінка.