Катерина Шальнєва авторка двох коміксів про окупований Бердянськ. В інтерв’ю «Бердянськ 24» дівчина розповіла яким запам’ятала окуповане місто, як прийшла ідея створити комікси та де припустилася найбільшої помилки.
Не вірила ані в війну, ані в окупацію
Коли почалося повномасштабне вторгнення Катерина навчалася в київському університеті, але через ковід була вдома в Бердянську. Дівчина згадала, що тоді в неї гостювала подруга з Маріуполя. На відміну від бердянки, з першими вибухами вона одразу зрозуміла, що почалася війна.
«Подружка трошки обізнана в цьому, вона сказала, що це не грім. І потім до кімнати забігла моя мати, сказала, що почалася війна. Я сказала, що ви вигадуєте, та все нормально, та нічого не відбувається. І в цей самий момент прогримів дуже гучний вибух, у нас навіть двері балконні відкрилися», – згадала Катерина.
Вона зізналася, що навіть побачивши російські танки не могла повірити в окупацію Бердянська.
«Я дзвонила брату, він військовий. Сказала, що ми з мамою сьогодні бачили танк, він питає, а що на танку написано? Я кажу, літера Z. Він каже, це не наш, я кажу, в сенсі не наш? Тобто я спочатку не повірила взагалі. У мене був ступор, я була шокована», – наголосила бердянка.
Черги, дефіцит і погрози
Дівчина розповіла, що найбільше з окупації запам’яталися довгі черги та дефіцит.
«Мама казала, як при СРСР. Постійно стоїш у чергах, постійний дефіцит. Це постійні пошуки чогось: їжі, цигарок, хлібу, води. Корму для котів також не вистачало, ми не знали чим кішку годувати. Дві буханки хліба на руки – це так і було насправді, деяким людям не вистачило. І цей хліб, до речі, був тоді такий смачний», – зауважила Катерина.
Катерина вимушена була влаштуватися на роботу офіціанткою. Згадує, що багаторазово стикалася з російськими військовими та навіть отримувала погрози.
«Всюди треба було розраховуватися готівкою, а в нас її не було, і зняти ніяк, під 15-20% знімали, але зв’язку немає. І мені довелося працювати, я працювала в кав’ярні. Звісно, приходили окупанти, я з ними розмовляла, вони мені й погрожували, й хотіли познайомитись, щось питали. Я постійно з ними стикалася, щодня. Мені якось пригрозили автоматом. А я сиджу в окупації в Бердянську, і так життя не дуже, працюю вже, не пам’ятаю який день, вже так втомилась.. Стою, дивлюсь на нього та думаю, Боже, пристрель мене вже нарешті», – згадала Катерина.
Бердянка поділилася, що наважитися виїхати з міста було дуже важко. Вона наголосила, що евакуаційних автобусів не було, а місце в авто до Запоріжжя коштувало 4 тисячі гривень за людину. Втім залишатися в окупації було теж нестерпно.
Комікси – університетські проєкти
Патріотична творчість почалася у Катерини ще в Бердянську. Спочатку художниця намалювала ілюстрацію, присвячену медсестрі з Маріуполя, яка два тижні працювала в блокадному місті. Комікс про окупацію став її дипломним проєктом в університеті.
«У мене починався четвертий курс і наш куратор сказав придумати теми. Я думаю, що хочу розказати людям про окупацію, про Бердянськ, якось це все намалювати. Я довго думала, а як же це зробити? Спочатку хотіла намалювати ілюстрації, потім плакати та щось написати і потім в мене в голові з’явилася геніальна думка зробити комікс», – розповіла ілюстраторка.
Робота над першим коміксом тривала близько року. Катерина обирала найяскравіші спогади з окупації, які можна намалювати, писала сценарій, планувала розташування картинок тощо.
«Мені дуже хотілося розказати світу, що пережила я, мої рідні, мої друзі, всі бердянці. Якби не було диплому, я б усе одно намалювала комікс. Його бачили та читали закордоном: я відправляла в Польщу, в Чехію, в Штати, в Британію, Грузію. Вони дивилися картинки, був перекладач. Моя помилка, що я не переклала першу частину коміксу, треба було зробити так, щоб іноземці також це прочитали та дізналися, що ж там відбувається. Друга частина вже перекладається. Я буду відправляти на виставки в інші країни, щоб іноземці також читали друковану версію коміксу в перекладі на англійську», – запевнила Катерина.
Художниця запевнила, що ідея створити другу частину коміксу прийшла одразу після завершення першої. Але тут авторка зібрала історії інших бердянців. Другий комікс став магістерською роботою Катерини.
«Я виставила пост у себе в Інстаграмі, мені писали дуже багато тексту, багато історій не увійшли, тому що вона може бути цікавою, але це дуже складно малювати, і сюжет буде не дуже. Я знала, що відбувалось з моїми друзями, зі знайомими й пропонувала, щоб історія увійшла в комікс. Деякі погоджувались, деякі ні, деяких треба було вмовляти», – розповіла дівчина.
Всі персонажі коміксу змінені, деталі історій також, щоб авторів не можна було впізнати. Втім самі діалоги передані точно, запевнила авторка. Вона поділилася, що серед усіх має улюблену історію.
«Є одна історія моя улюблена, так би мовити, як окупанти просто так спіймали хлопця на вулиці, привезли в поле та сказали «копай собі могилу». А що було далі, вже будете читати в коміксі», – зазначила художниця.
Як їх прочитати та чому це платно?
Обидва комікси розділені на дві частини. Першу можна прочитати безкоштовно, за доступ до другої треба сплатити. Катерина пояснила, чому не роздає комікси безоплатно.
«Все, що я роблю, я продаю. І я вважаю, що люди мають платити за те, що я зробила: за мій час, за мій труд, за мій досвід. Я дуже багато років на це вчилась, дуже багато сил у це вкладено. Я прочитала дуже багато літератури по коміксу. Я вважаю, що маю на цьому заробити. Мені багато писали і коментарів, і в приватні повідомлення, що це має бути безоплатно. А я питаю, чому ж це має бути безоплатно? Це моя робота, я працюю художником. Люди купують картини, також можете купити й комікс, чому ні», – пояснила художниця.
Водночас бердянка проводить збори для ЗСУ, де зокрема розігрує свої комікси. Тож за донат можна отримати обидві частини.
«Наприклад, за донат від 100 гривень ви можете отримати два комікси. А так вони коштують набагато дорожче. Зараз у мене висить збір для брата, вони прикордонники, їм потрібен мавік. Насправді він коштує 100 тисяч, але сказали, що зберуть 20, а з мене попросили 80 тисяч. Тому зараз в мене активний збір, треба швидше його закрити», – зазначила дівчина.
Прочитати комікс можна на сайті MROKO, оплативши доступ до лругої частини, або замовити друковану версію у Катерини через її сторінки в Інстаграм.
Бердянськ приходить у сновидіннях
Катерина розповіла, що дуже сумує за Бердянськом, який їй часто сниться.
«Іноді може нахлинути ностальгія. Особливо, коли я дивлюся якісь відео в інтернеті, де море, літають чайки, де луна-парк, люди ввечері розважаються, все спокійно, все добре, все таке безтурботне. І від цієї безтурботності стає ще гірше. Ти згадуєш ці теплі моменти, як було все добре, а зараз такого немає. І коли я малювала свою другу частину коміксу, мені місяць щоночі сняться різні ситуації, і свої якісь, і які мені люди розповідали. Я намалювала цю історію, вона мені сниться, я її сама переживаю. Вони не веселкові, не хороші. Це прямо нічні жахи. Інколи сниться, що все добре, але від цього не краще. Тому, що там я щаслива, а прокидаюся у квартирі в Києві», – поділилася бердянка.
Втім, після деокупації дівчина не планує повертатися до рідного міста. Каже, що все життя тепер пов’язано з Києвом. Але сама можливість у будь-який момент приїхати до Бердянська залишається мрією.
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google