Море, якого бракує: ностальгія бердянця

Лист від нашого підписника, в якому він поділився своїми думками про розлуку з рідним Азовським морем та мрію повернутися

Що таке море? Запитайте це у людини, яка їздила туди у відпустку, і в того, хто біля нього виріс. Ви здивуєтесь, якими різними будуть відповіді.

Для того, хто приїжджав на море на кілька днів у році (а то й раз у декілька років) – воно про відпочинок і релакс. Засмагати на сонці, поки ніс не почервоніє, купатись у будь-яку погоду (ну і що, що дощ, вже ж приїхали), зробити з сотню фото на пляжі.

Що таке море для бердянця? Це його невід’ємна частина

«У мене море ніколи не асоціювалось саме з літнім відпочинком. Воно було зі мною протягом всього життя. Восени, я полегшено видихав, що відпочивальники поїхали і можна знову дістатися до своїх улюблених місць. Взимку – любив грітись біля нього гарячим чаєм, а як видасться хороший мороз, – то прогулятись до хвилерізу. Навесні – вже традицією було влаштовувати родинні пікніки та годувати чайок. Ну а влітку бідкатись, що місто знову кишить туристами, а в тебе немає часу піти на пляж.

Бердянські пляжі. Азовске море. Колаж «Бердянськ 24»

Не знаю, ну вам часто вдавалось за літо туди потрапити? Мені ні. Робота, справи, побут завжди перемагали. Але коли вдавалось вибратись – то для цього обиралось виключно улюблене місце, улюблені умови і погода. Ну а що, місцеві, можемо собі дозволити. Адже море тут буде і завтра.

Я не бачив моря вже понад два роки. І ніколи не думав про нього – як про окрему втрату. Так, дім, рідні, робота, оточення, місто. Гірко за все. Але не море. Я рідко замислювався над цим, та й емоційною людиною себе не вважав.

А цієї осені пішов у вимушений лікарняний, приїхав до Чорного моря. І от коли підійшов до нього, на мене накотилася важка хвиля розуміння того, скільки всього ми втратили. Яким, виявляється, важливим воно було в моєму житті. Як мені його бракує.