«Ми не обирали. Їх назначили». Бердянці в z-пабліках висловлюють невдоволення «владою» Сауленка

Сауленко – це взагалі хто?

І в проукраїнських колах, і серед радянського-російського електорату постать кримінального злочинця і поставленого окупантами «мера» Бердянська й досі викликає це питання. Хто й за які заслуги Сауленка вирішив, що саме він достойний такої посади?

І хай би один тюремний бекграунд та факт колабораціонізма робили з нього неприємну людину. Стиль керівництва та результати роботи за 2,5 роки окупації тільки додають емоційності підзаголовку: Сауленко – це взагалі хто?

Бердянськ зараз – це сумне місто з комунальним хаосом, купами сміття, повальними затримками зарплат на комунальних підприємствах, але без туристів, виробництва, культурного життя і легкого, ненавʼязливого вайбу.

Пропаганда в совковому стилі намагається зліпити з «мера» образ мудрого, вольового та спортивного керівника. І це виходить аж занадто комічно.

«Мер» зʼявляється в інфопросторі найчастіше з нагоди якогось свята. І видно, яких надзвичайних інтелектуальних і ораторських зусиль (а вони там явно обмежені, – ред) йому коштує кожний двохвилинний ролик.

На третьому році окупації запропонуємо свою версію на питання «а чому саме він?».

Сауленко просто перший, хто публічно зрадив і зголосився засвітитися в на відео з триколором. І це для російських кураторів це значно важливіше за факт, що той недалекий по всім характеристикам, а професійних скілів катастрофічно недостатньо для посади міського голови 100-тисячника.

Навіть проросійські бердянці не можуть звикнути до думки, що вони вже не обиратимуть мера

«Нічого не робиться. Ми його (або їх) не обирали. Їх назначили», – пишуть бердянців в соцмережах.

Подібні коментарі зустрічалися вже неодноразово під постами про чергову проблему: відключення води, світла, затримку зарплат і т.д.

Коментарів могло бути і більше. Але пропагандисти оперативно чистять повідомлення з критикою або забивають своїм однотипним спамом.

А ось чого ми відверто не бачили, так це хоч одного коментаря, де звичайна людина написала б, що Сауленко і його команда – красунчики.

Жодного випадку…

При цьому критика від «ватної» аудиторії виглядає розгубленою.

«Не обирали»? Треба бути в курсі, що в авторитарній державі такої опції немає. Навіть на виборні посади там відправляють потрібних людей. Не розумних, не креативних, не талановитих, не людяних. А таких, які влаштовують чиновників рангом вище і спецслужби. Тобто слухняних, невиразних, безініціативний, з середнім IQ і біографією, якою можна шантажувати.

Сауленко ідеально вписується в цей шаблон. Для бердянців це означає, що він безальтернативно керуватиме містом, поки не набридне господарям. Але виборами його змінити буде нереально.

Вихід – випускати пар в соцмережах. І то обережно

Сауленко з його командою, то просто приклад.

Українцям в окупації потрібно розуміти, що вони мають переформатуватися в публічному висловленні своїх думок.

Люди, навіть з совєтської закалкою, отримали 30 років свободи висловлень. Це багато. І це той кайф, який забезпечує демократичне суспільство. Від нього важко відмовитись.

Сучасна росія взяла від СССР найгірше і не пропонує й сотої долі того, за чим сумували «совки».

Тобто, не буде ковбаси по 2.20, пломбіру і дешевої комуналки. А от покарання за будь-яке слово, приниження особистості і війна за найменшої причини з будь-якою країною – запросто.

Можна забути про мітинги, критику влади, відстоювання прав людини. Публічне висловлення на адресу чиновника рівня мера прирівнюється до зради державі і «ізмєнє родінє». Наслідки – великий штраф в кращому випадку, а тюремний строк – найбільш розповсюджений варіант.

Поки окупанти закривають людей за проукраїнські і антивоєнні коментарі. Але якщо буде трохи вищий градус висловлювань по міській владі, то проблеми виникнуть і в цією спільноти.

І те, що мер – примітивний рецидивіст, нездатний забезпечити хоч мінімальний рівень комфорту, не привід цьому не радіти і вимагати працювати.

У «вʼязниці народів» така прошивка. Бердянцям поки що треба це памʼятати.