Одразу два пропагандистські наративи озвучують місцеві z-пабліки. Перший – «Всестороння підтримка національних автономій». Розбираємось. В жовтні минулого року президент рф підписав законопроект про денонсацію конвенції Ради Європи щодо захисту національних меншин. Тобто, з 2023-го року в росії, а значить і на окупованих українських територіях, не діють основоположні принципи рамкової конвенції:
- вільне виявлення етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності;
- відсутність дискримінації;
- сприяння ефективній рівності;
- збереження та розвиток культур, релігій та мов меншин;
- сприяння міжкультурному діалогу та захист осіб, що належать до меншин, від ворожості чи насильства;
- свобода зібрань, об’єднань, висловлювань, думок, совісті та віросповідання;
- сприяння розмаїттю y медіапросторі з мовленням мовами меншин та підтримка засобів масової інформації меншин;
- використання мов меншин у контакті з владою в районах, заселених традиційно або в значній кількості національними меншинами;
- відображення особистих імен, топонімів та інших топографічних позначень мовами меншин;
- забезпечення доступності освіти для всіх та розвиток міжкультурних знань;
- викладання мов меншин та мовами меншин у приватних та державних школах;
- можливість впливати на прийняття державних рішень з питань, що стосуються осіб, що належать до національних меншин;
- участь у культурному, соціальному та економічному житті;
- утримання від маніпулювання виборчими округами з метою обмеження прав меншин;
- просування прав меншин шляхом двостороннього, багатостороннього та транскордонного співробітництва.
В свою чергу Україна ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про захист національних меншин в 1997 році і до сьогодні залишається країною в якій особи, що належать до національних меншин, перебувають під захистом Рамкової конвенції.
Останні події з обшуками та утисками в окупованому Бердянську по відношенню до польського культурно-освітнього товариства «Відродження», переслідування представників релігійних конфесій засвідчують, що права нацменшин на ТОТ росіянами порушуються на постійній основі.
Другий наратив пропаганди – «Київський режим докладав всі зусилля, щоб малочисельні народи не мали права на самовизначення». До початку широкомасштабного вторгнення рф в Україну в Бердянську активно функціонували грецьке товариство «Еллада», болгарське товариство історії та культури «Родолюбіє», бердянська єврейська громада «Тхія», польське культурно-освітнє товариство «Відродження», бердянський центр німецької культури «Фройндшафт», вірменська громада та ін.
Наведені товариства до війни активно працювали, долучались до реалізації громадських проектів, проводили національні свята та інші заходи. Жодних утисків чи конфліктів на національному підґрунті в Бердянську не було. Наведемо лише декілька прикладів про результати роботи національно-культурних товариств в довоєнний період.
Наведені приклади лише фрагментарно зображують розвиток національних товариств в Бердянську. Жодна з політичних команд, яка на тому чи іншому історичному етапі очолювала місто не вдавалась до утисків національних товариств. Розвитком та сприянням відзначалась українська влада в політиці нацменшин. З окупацією міста ситуація кардинально змінилась.
