Як пережити втрату речей, які зберігали частину нашої пам’яті? Чому нам болить не сама річ, а життя, яке за нею стоїть? Як повернути собі свою історію, якщо частину її вже не повернути? Чому нам стає соромно, коли в житті відбувається щось хороше? Чому ми іноді спрямовуємо свою лють не на ворога, а на тих, хто просто намагається жити далі?
У 17-му епізоді «ВПОшуках дому» Анна Жук разом із психологинею Оксаною Панкратовою відповідають на питання, які ви надсилали після попередніх випусків.
Говоримо про втрату речей, пам’ять, провину за хороше життя та право на радість. Про те, чому відновлювати своє життя — не означає забувати те, що ми втратили.
Подкаст «Голос Бердянська: Подолання інформаційних блокад» можна слухати на Apple Podcasts,Spotify podcast, Youtube podcast
- 00:00 — Для чого ми зробили цей спецвипуск і про що говоритимемо
- 01:30 — «Єдине, що я маю зі свого минулого життя…» — як пережити втрату речей і фотографій 01:55 — Ми забрали з найнеобхідніше, але не забрали найцінніше
- 04:30 — Чому прив’язаність до речей і фотографій — це нормально
- 06:30 — Як повертати собі спогади, навіть якщо самих речей більше немає
- 10:55 — За чим ми насправді сумуємо: за річчю чи за частиною свого життя?
- 15:40 — Як надавати сенс новим речам і створювати нові спогади
- 16:18 — «Мені добре, а потім мені соромно»: чи маємо ми право звикати до нового життя?
- 16:53 — Ніхто не має права визначати, як саме ми повинні переживати свої емоції
- 18:28 — Чому чужа радість не розповідає всієї історії людини
- 21:30 — Чим більше ми пережили, тим менше маємо права на радість?
- 24:00 — Чому важливо дозволяти собі жити й ділитися хорошим
- 25:44 — Ми так звикли до поганого, що хороше іноді здається забороненим
- 25:50 — Кого насправді варто звинувачувати: не плутати біль із відповідальністю ворога
Love 
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS